ПРАВОСВІДОМІСТЬ: ДОКТРИНАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ

Анотація

У статті обґрунтована теоретична та практична зна-чимість правосвідомості як засобу усвідомлення суб’єк-тами необхідності правомірної поведінки, що забез-печує суспільний розвиток. Наголошено на проблемі поширення різноманітних форм деформації правосві-домості. Обґрунтовується необхідність переосмислен-ня цінності категорії «правосвідомість», вироблення механізмів підвищення її ролі як серед населення, так і серед представників влади. Актуальність досліджен-ня правосвідомості пов’язана також із її ключовим зна-ченням для правопорядку та розбудови держави.Правосвідомість досліджена як складне багато-аспектне явище, що має різні рівні прояву та потре-бує не лише вивчення, а й переосмислення. У статті проаналізовано та узагальнено наявні доктринальні уявлення про правосвідомість, визначено їх позитивні та негативні риси. Констатовано факт, що загально-теоретична наука ХХІ ст. не виробила єдиного підхо-ду до розуміння правосвідомості. Наявні визначення класифіковані через ставлення суб’єктів до права та елементів правової системи, вплив права на індивідів, закріплення навичок правової поведінки за допомогою відбиття правової дійсності, юридичні знання та оці-ночне ставлення до практики, соціально-правові уста-новки та ціннісні орієнтації суб’єктів через пізнання права, його місце і роль у забезпеченні свободи особи та загальнолюдських цінностей.Обґрунтоване авторське визначення правосвідомо-сті як фільтру, через який забезпечується сприйнят-тя правової дійсності, формується оціночне ставлення до неї і який уособлюється у формі правових знань, по-чуттів, емоцій, уявлень і переконань. Ознаками право-свідомості визначено: забезпечення сприйняття право-вої дійсності; формування оціночного ставлення до неї; повна форма уособлення; складається із сукупності правових знань, почуттів, емоцій і переконань; вико-нує регулятивну і пізнавальну функцію; поширюється на всі без винятку елементи правової дійсності.