СЛІДЧО-ОПЕРАТИВНА ГРУПА ЯК ОПТИМАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ

О. О. Обаль

doi:10.32837/pyuv.v0i2(27).217

О. О. Обаль

DOI: https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(27).217

Ключові слова: економічні злочини, досудове розслідування, оперативно-розшукова діяльність, форми взаємодії, слідчо-оперативна група

Анотація

У статті визначено особливості створення і функці-онування слідчо-оперативних груп під час розслідуван-ня економічних злочинів, як організаційно-правової форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділа-ми. Зазначається, що на практиці слідчо-оперативна група є оптимальною організаційною формою розсліду-вання тяжких та особливо тяжких злочинів, яка забез-печує органічне поєднання процесуальних та оператив-но-розшукових методів у збиранні доказів. Звертається увага на недоліки організації розслідування злочинів слідчо-оперативною групою, які пов’язані з дотриман-ням принципу безпосередності в дослідженні доказів, та наголошується, що для уникнення подібної ситуації потрібне належне взаємне інформування про хід розслі-дування, що здійснюється всіма членами групи, зокре-ма, щодо прийнятих процесуальних рішень, протоко-лів слідчих дій, наявності ключових доказів тощо. Сформульовано та розкрито керівні вимоги (принципи) щодо створення слідчо-оперативних груп: своєчасність створення; компетентність створення; залучення пра-цівників різних підрозділів; тимчасовий характер ді-яльності; звільнення членів слідчо-оперативних груп від виконання поточних службових обов’язків; пріо-ритет процесуального керівництва; спільність мети і завдань; сталість (стабільність) складу групи. Акценто-вано на їх значущості для результатів вирішення так-тичних завдань досудового розслідування. Обґрунто-вано необхідність внесення доповнень до КПК України щодо визначення організаційно-правової форми взає-модії слідчих та оперативних підрозділів із розмежу-ванням компетенції за характером використовуваних засобів вирішення спільних завдань. Наголошується, що суттєвою помилкою є те, що оперативні підрозділи не розглядаються належним чином як суб’єкти кримі-нального провадження. У цьому зв’язку підкреслено доцільність внесення в КПК України змін у положен-ня, що стосуються статусу оперативних підрозділів та їх співробітників.

Посилання

1. Бажанов С.В. Возникновение и развитие группо-вого метода расследования преступлений. Законность. 1995. No 9. С. 41–45.
2. Химичева Г.П., Бажанов С.В. Групповой метод расследования тяжких преступлений: учеб. пособие. Смоленск : Изд-во СГУ, 1997. 59 c.
3. Губар С.В. Історія розвитку попереднього слід-ства в Україні. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2001. No 1. С. 258–267.
4. Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні : Наказ МВС України 07.07.2017 р. No 575. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0937-17 (дата звернення: 02.09.2019).
5. Інструкція з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні право-порушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України / затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.02.2018 р. No 111. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0371-18/ed20180216#n31 (дата звернен-ня: 02.09.2019).
6. Палюх А. Oсобливості процесу пізнання при бри-гадному методі розслідування. Вісник Національної академії прокуратури України. 2011. No 1. C. 95–101.