ПРАКТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПОЗИТИВНИХ ДІЙ

Анотація

Одним з аспектів антидискримінаційної практики є усунення нерівності, яка виникає внаслідок однаково-го поводження з особами, які перебувають в істотно ін-ших умовах. Таке поводження, під виглядом формаль-но нейтральних норм, зумовлює непрямі порушення прав людини, проголошених Європейською конвенці-єю з прав людини. Хоча у складі законодавства кожної соціальної та правової держави є комплекс норм, які врегульовують типові випадки застосування позитив-них дій (соціальні пільги, соціальні гарантії тощо), у правозастосовній практиці виникає достатньо під-став, щоб розглядати проблематику позитивних дій як актуальну проблему правової дійсності в Україні.Встановлено, що в Україні сформовано загальну законодавчу базу, яка регулює порядок усунення фак-тичної та юридичної нерівності шляхом застосування позитивних дій за ґендерними, віковими, професійни-ми, соціальними й іншими ознаками.Визначено, що зміст позитивної дискримінації у зв’язку з конституційними принципами рівності та заборони дискримінації полягає в забезпеченні рівних можливостей для осіб, які внаслідок впливу об’єктив-них чинників перебувають у несприятливому станови-щі щодо інших осіб. Ця теза простежується також в єв-ропейській антидискримінаційній практиці.За результатами вивчення справ Європейського суду з прав людини з питань застосування позитив-них дій встановлено таке. Позитивні дії є засобом усунення фактичної нерівності тоді, коли застосуван-ня загальноправових обмежень до особи суперечить цілям правового регулювання. Позитивні дії немож-ливо застосовувати, якщо прецедент матиме негатив-ні наслідки для безпеки суспільства та правопорядку. Позитивні дії неможливо застосовувати у випадках, коли правові обмеження мають на меті захист наявно-го порядку функціювання демократичних інститутів у суспільстві. У таких випадках їх застосування не від-повідатиме критерію правомірності.З метою розвитку теоретичних основ позитивної дискримінації пропонуємо ввести в обіг поняття «засо-би правової компенсації нерівності» як загальну право-ву категорію, яка відображає: 1) сутність позитивних дій згідно із чинним законодавством; 2) зміст правових засобів, які можуть застосовуватися органами держав-ної влади та судами для компенсації правових наслід-ків непрямої дискримінації; 3) зміст правових засобів, які можуть застосовуватися роботодавцями та поста-чальниками послуг із такою ж метою.