ВПЛИВ ЛИХВАРСЬКИХ ВІДНОСИН НА РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Анотація

Метою нашої роботи є дослідження лихварських відносин та їх вплив на розвиток Київської Русі.Джерельна законодавча база вказує на те, що лихварство в Київській Русі регулювалось княжим законодавством. Русько-візантійські договори акцентують увагу на зацікавленості князівської влади у стабільних торгівельних зв’язках. Саме стимуляція та підтримка з боку держави торгівців, на нашу думку, і пояснює інтенсивний розвиток торгівельних відносин у державі, які своєю чергою розвивають лихварські відносини, оскільки створення системи кредитувань є необхідним елементом збільшення торгівельних операцій. Ми проаналізували літописні джерела і виявили, що позичальниками коштів були іноземці (євреї), корінні жителі (руси), релігійні організації та віче. Наше дослідження виявило те, що кредитувалися не тільки прості руси, але й князівська влада.

У роботі ми розглянули причини забезпечення правової регуляції лихварських відносин через внесення нових статтей у Руську правду під час правління в Києві Володимира Мономаха.

Під час дослідження ми дійшли думки, що суб’єктами лихварських відносин були не тільки прості руси та бояри, які брали гроші під відсоток, але й князі.

Ми виявили, що князі позичали гроші в релігійних організаціях, вічевих зібраннях та у євреїв. Ми з’ясували, що через борги князі були змушені йти на поступки кредиторам. Це призводило до зміни політики в державі. Наше дослідження виявило, що не завжди князі хотіли нести відповідальність щодо своїх боргових зобов’язань. Небажання князів віддавати борги спонукало їх до розірвання та порушення умов кредитування, навіть до внесення змін у законодавство.

Жертвами лихварських відносин ставали не тільки князі але також і кияни. Повстання 1113 року стало результатом жорстких умов щодо погашення процентних ставок боргу. Вигнання євреїв є яскравим свідченням того, що влада в Київській Русі боролася не з лихварством, а з іноземними резидентами, які завдяки боргам могли втручатись у внутрішні справи Київської Русі. Вплив на кадрову систему адміністрації князя в інтересах своєї соціальної групи спричиняв бунт, як це сталося по смерті Святополка ІІ. Якби ціллю влади була боротьба із лихварством, то в Руській правді воно було б заборонене. Після вигнання євреїв влада пом’якшила умови отримання в борг грошей. Це своєю чергою вказує на те, що лихварством займались не тільки євреї, але й і руси. Отже, вигнання євреїв було фактором конкурентної боротьби за лихварські грошові потоки.

Ми дійшли думки, що рівень економічного розвитку Київської Русі був тісно пов’язаний з лихварськими відносинами.