ІНСТИТУТ СТРАХУВАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВЛАСНИКІВ НАЗЕМНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Н. В. Вороніна

doi:10.32837/pyuv.v2i3(28).353

Н. В. Вороніна

DOI: https://doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).353

Ключові слова: галузь права, норма права, правовий інститут, цивільно-правова відповідальність, страхування цивільно-правової відповідальності

Анотація

Актуальність статті полягає у необхідності дослідження місця інституту цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у системі страхового права. Під час написання дослідження були використані такі методи дослідження: порівняльно-правовий, аналізу, синтезу, індукції, дедукції тощо.

Метою цієї статті є визначення місця інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у системі страхового права. Для досягнення вказаної мети були поставлені такі основні завдання: проаналізувати загальнотеоретичні питання щодо визначення інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; визначити основні ознаки інституту страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Авторкою був зроблений висновок про те, що страхування цивільної відповідальності як правовий інститут – це сукупність правових норм, що забезпечують правові, економічні та організаційні основи добровільного та обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою ефективного захисту прав потерпілих на відшкодування шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю або майну у разі використання транспортних засобів іншими особами. Страхування цивільної відповідальності можна розглядати (в широкому сенсі) і як підвид – страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, де, як і за інших видів майнового страхування, основна мета полягає також у відшкодуванні шкоди, яка може ви-ражатися не лише як майнові збитки, але і як обтяження майна страхувальника новими зобов’язаннями.

Однак слід зазначити, що в юридичній науці немає досить чітких критеріїв для визнання як правового інституту тієї чи іншої групи норм права. Тому вчені і практики часто зловживають цим терміном і, як правило, механічно, без необхідної аргументації застосову-ють його до будь-якого правового явища.

Посилання

1. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми тео-рії. Київ : Інститут держави і права ім. В.М. Корецько-го НАН України, 2002. 352 с.
2. Годованець Є.В. Правова норма як базовий еле-мент системи права сучасних європейських держав: теоретико-методологічні підходи. Тенденції розвит-ку юридичної науки в інформаційному суспільстві: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 29–30 груд. 2017 р.) . 2017. 256 с. С. 13–15.
3. Левицька, Н. Нормативно-правовий інститут: приватно-правові аспекти. Проблеми державотво-рення і захисту прав людини в Україні : матеріали 18-ої регіон. наук.-практ. конф. (26–27 січ. 2012 р.). 2012. 407 с. С. 29–30.
4. Теорія держави і права : держ. іспит / Ю.М. Обо-ротов, Н.М. Крестовська, А.Ф. Крижанівський, А.Ф. Матвєєва. НУ «ОЮА». Харків : Одіссей, 2013. 256 с.
5. Алексеев С.С. Теория права. Москва : Издатель-ство БЕК, 1995. 320 с.
6. Яковлев В.Н. Страховые правоотношения в сель-ском хозяйстве. Кишинёв, 1973. С. 152–157.
7. Советское гражданское право : учебник / Под. ред. О.А. Красавчикова Т.2. Москва, 1985. С. 267.
8. Серебровский В.И. Избранные труды по наслед-ственному и страховому праву. Москва : Статут. 1997. С. 536.
9. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України(ВВР), 2003, NoNo 40–44, ст. 356.
10. Про обов’язкове страхування цивільно-право-вої відповідальності власників наземних транспорт-них засобів : Закон України від 1 липня 2004 року No 1961-IV / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1961-15.
11. Гаманкова О.О. Ринок страхових послуг Украї-ни: теорія, методологія, практика : монографія. Київ : КНЕУ, 2009. 283 с.