ТОЧНІСТЬ ЯК ВИМОГА ДО ЗМІСТУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО АКТА
Анотація
У статті аналізуються така вимога до нормативно-правового акта, як точність. Стверджується, що визначеність права покликана забезпечувати ефективність правового регулювання й гарантувати єдиний для всіх, стійкий правопорядок. І, навпаки, невизначе-ність змісту правових норм допускає можливість необмеженого розсуду в процесі реалізації права, що неминуче провокує розбіжності, суперечливі інтерпретації, суперечки, правові конфлікти.
Наголошується на тому, що важливим і необхід-ним для визначеності нормативних актів є те, що вони повинні точно вказувати на межі можливої та належної поведінки особи. Також визначеність норми повинна не допускати її двозначності в розумінні та сприйнятті тими, кому вона адресується.
У статті розглядається гносеологічний, логічний, лінгвістичний і прагматичний аспекти точності нормативно-правового акта. Вказується, що гносеологічний аспект точності норм права означає те, що в законі в узагальненому вигляді вказані лише найбільш істотні й типові ознаки актів поведінки людини одного й того самого виду.
На думку автора, логічний аспект точності нормативно-правового акта вказує на його зв’язок із загальними законами та правилами формальної логіки. Визначення в законі правових понять (дефініцій) мають бути об’ємними та водночас короткими, із вказівкою всіх обов’язкових ознак, що вичерпно характеризують юридичні терміни. Лінгвістичний аспект означає, що терміни нормативно-правових актів оптимально відображають їх дійсний зміст. Тому слова або словосполучення повинні характеризуватися однозначністю, семантичною жорсткістю, чітко співвідноситися з поняттями, які вони призначені позначати. У свою чергу, прагматичний аспект точності нормативно-правового акта пов’язаний із дотриманням вимог (правил) юридичної техніки, яка забезпечує точність, чіткість, ясність, системність нормативно-правових актів.
Автор резюмує, що точність є важливою вимогою, якій повинен відповідати нормативно-правовий акт.
Посилання
Висновок Конституційного Суду України від 2 червня 1999 р. No 2-в/99 у справі за зверненням Верховної Ради України щодо відповідності проек-ту Закону України «Про внесення змін до ст. 46 Конституції України» вимогам ст. 157 і 158 Конституції України. Вісник Конституційного Суду України.1999. No 3. С. 7.
Гешмен і Герруп проти Сполученого Королів-ства. Рішення Європейського суду з прав людини по справі від 25 листопада 1999 р. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SO0564.html.
Демин А.В. Неопределенность в налоговом праве и правовые средства ее преодоления : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.04 / Московский гос. юрид. ун-т им. О.Е. Кутафина. Екатеринбург, 2014. 452 с.
Керимов Д.А. Законодательная техника : на-учно-методическое и учебное пособие. Москва : Норма : Инфра-М, 1998. 122 с.
Козюбра М.І. Принцип верховенства права та правової держави: єдність основних вимог. Наукові за-писки НаУКМА. Серія «Юридичні науки». 2007. Т. 64. С. 3–9.
Косович В. Логічні засоби забезпечення доскона-лості нормативно-правових актів України. Вісник Львів-ського ун-ту. Серія юридична. 2014. Вип. 59. С. 17–27.
Легка О.В. Взаємозв’язок правозастосовної техніки з іншими видами юридичної техніки. Науко-вий вісник Дніпропетровського державного універси-тету внутрішніх справ. 2014. No 2. С. 23–29.
Монтеск’є Ш. Про дух законів. URL: http://www.lnu.edu.ua/faculty/ pravo/TG/spirit.pdf.
Назаренко Т.Н. Неопределенность в рос-сийском праве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Российская академия правосудия. Москва, 2006. 213 с.
Панов М.І. Принцип правової визначеності у практиці Європейського суду з прав людини і про-блеми якості кримінального законодавства України Проблеми законності : збірник наукових праць / відп. ред. В.Я. Тацій. Харків : Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2015. Вип. 128. С. 8–19.
Пильгун Н.В. Перспективи вдосконален-ня юридичної техніки в Україні. Юридичний вісник. 2015. No 1. С. 42–46.
Пресняков М. Дискреционные полномочия и правовая определенность. Власть. 2013. No 5. С. 163–166.
Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави : посібник. Київ, 1994. 176 с.
Рішення у справі за конституційним подан-ням 51 народного депутата України щодо відповідно-сті Конституції України (конституційності) положень ст. 92, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користуван-ня земельними ділянками). Вісник Конституційного Суду України. 2005. No 5. С. 19.
