ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРО МЕДІАЦІЮТА МЕДІАТОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

У роботі розкриті тенденції розвитку національного законодавства про медіацію та медіатора у криміналь-ному провадженні. Виявлені особливості та здійснено порівняльний аналіз участі у медіаційних процедурах адвоката та медіатора, як нового учасника криміналь-ного провадження. Зазначається, що всі законодавчі ініціативи щодо визначення місця та ролі медіатора в судових процесах, на жаль, не набули свого реаль-ного втілення у житті. Зумовлено це тим, що у полі-тиків, теоретиків та юристів-практиків відсутнє єдине бачення щодо: а) вимог до особи-медіатора; б) об’єму прав та обов’язків, які він реалізує в межах криміналь-ного процесу; в) юридичної відповідальності за пору-шення закону під час участі у медіаційній процедурі; г) організаційних форм медіаційних організацій тощо. Зроблено висновок, що відсутність чітких вимог до осо-би медіатора, які повинні бути закріплені винятково на рівні законів, створює умови для зловживань та роз-квіту корупції. Встановлено, що основною відмінністю адвоката і медіатора є те, що адвокат є фахівцем у га-лузі права, а медіатор – у психології та конфліктології і поєднання в одній особі цих двох статусів (адвоката і медіатора) є недопустимим.