ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ЩОДО АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНИХПРОВАДЖЕНЬ ПРОКУРАТУРИ

  • О. О. Таможня
Ключові слова: адміністративне право, публічна адміністрація, адміністративне правопорушення, юрисдикція, діяльність, прокуратура

Анотація

У статті проаналізовано правове регулювання адміністративно-юрисдикційних проваджень органів прокуратури в зарубіжних країнах, досліджено пози-тивний європейський досвід розгляду справ про адмі-ністративні правопорушення. Розкрито проблемі ас-пекти повноважень органів прокуратури у цій сфері та визначено шляхи вдосконалення вітчизняного адміні-стративно-деліктного законодавства.

Аргументовано думку про те, що законодавча основа зарубіжних країн є доволі широкою та різнома-нітною. Нормативно-правові акти європейських дер-жав містять норми процесуального та матеріального права. Більшість країн має закони, які містять як про-цесуальну основу адміністративного провадження, так і загальні матеріальні норми (Німеччина, Швейцарія, Австрія, Італія, Португалія), тобто адміністративно-де-ліктне законодавство відображене в актах змішаного характеру. У Білорусі, навпаки, процесуальні норми, які забезпечують провадження у справах про адмі-ністративні правопорушення, закріплені в Проце-суально-виконавчому Кодексі про адміністративні правопорушення, загальні положення – в Кодексі про адміністративні правопорушення. У державах Ла-тинської Америки прокурори володіють, як правило, самостійним статусом, що характеризується наявніс-тю, з одного боку, значних гарантій, а з іншого – об-межень. Розкрито, що для багатьох країн Європи, як і для України, характерна надзвичайна розпорошеність адміністративно-деліктного законодавства. У Німеччи-ні, наприклад, є близько тисячі федеральних законів, які містять склади порушень порядку. Пряма вимога про необхідність визначення адміністративних делік-тів тільки в нормах закону існує в праві Швейцарії, Італії, Греції, Іспанії, Португалії. В інших державах склади адміністративних деліктів і стягнення за них встановлюються і у законах, і в підзаконних актах.

Посилання

1. Procureur du Roi en Belgique. URL: http://justice.belgium.be/fr (дата звернення: 20.01.2020 р.).2. Омельчук Л., Клітинська А. Міжнародний юридичний вісник: збірник наукових праць Націо-нального університету державної податкової служби України. Вип. 1 (3) 2016 с. 199–204.3. Международная защита прав и свобод челове-ка : сб. документов. Москва : Юрид. лит., 1990. 672 с.4. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державно-му управлінні. Харків : ФОЛІО. 2002. 176 с.5. Агеєв О. Прокурор як суб’єкт адміністратив-ного процесу : дис. ... к.ю.н. : 12.00.07. Харків, 2006. 210 с.6. Ремнев В.И. Право жалобы в СССР. Москва : Госюриздат, 1964. 132 с.7. Інструкція про порядок розгляду і вирішення звернень особистого прийому громадян в органах про-куратури України, затверджена Наказом Генерально-го прокурора 28 грудня 2005 року No 9 гн. URL: zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 21.08.2019 р.).8. Рекомендация No R (91) 1 Комитета Министров Совета Европы государствам-членам об администра-тивных санкциях от 13.02.1991 г. URL: http://www.echr-base.ru (дата звернення: 21.08.2019 р.).9. Кодекс об административных правонаруше-ниях Приднестровской Молдавской Республики от 19.07.2002 г. URL: http://docpmr.com. (дата звернен-ня: 21.08.2019 р.).10. Перспективы развития административно-де-ликтного права: право административной ответствен-ности в Республике Казахстан : Анализ Центра иссле-дования правовой политики. URL: http://www. zakon.kz (дата звернення: 21.08.2019 р.).
11. Павлович-Сенета Я.П. Основні напрямки вдосконалення адміністративної відповідальності іно-земців та осіб без громадянства в Україні: сучасний стан та досвід зарубіжних країн. Львівський держав-ний університет внутрішніх справ : науковий вісник.No 1. 2016. С. 206–217.
Опубліковано
2020-04-22