Банкрутство фізичних осіб за законодавством України та Польщі

Анотація

У CTaTTi досліджуються нормативно-правові підстави застосування процедури 6aHKpyTCTBa до фізичних осіб за законодавством України Ta Польщі. Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що і в українському, і в польському законодавстві, врегульовуючи процедуру бaнкpyтствa фізичних осіб (споживче бaнкpyтствo), законодавець, з одного боку, зняв боргове навантаження з боржника, який є неплатоспроможний, шляхом зменшення або часткового чи повного погашення боргів, а з іншого - захистив кредитора шляхом розстрочки та / або відстрочки погашення боргів боржником. Досліджуючи законодавство України та Польщі з питань банкрутства фізичних осіб, можна стверджувати, що загалом має місце подібність законодавчого врегулювання цього інституту, хоча напевно можна зауважити і про деякі відмінності у регулюванні цих правовідносин. Зокрема, і український, і польський законодавець наділив правом звертатися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише боржника, і саме суд приймає рішення, чи відкривати провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, чи ні. Відмінності простежуються у прийнятті рішення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи: так, український суддя керується підставами, які визначив законодавець і наявність яких становить підґрунтя для відкриття такого провадження, натомість польський законодавець вказує на обставини, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Український законодавець запровадив процедуру відновлення платоспроможності боржника шляхом реструктуризації боргів та окреслив процедуру визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення його боргів. Рішення про те, яку з названих процедур застосувати, належить кредиторам. У польському праві фактично йдеться про оголошення фізичної особи - боржника банкрутом і ухвалення плану погашення вимог кредиторів, домовленість між банкрутом і кредиторами може мати місце, але це відбувається в ході здійснення процедури погашення боргів боржника, і спрямована така домовленість на уникнення реалізації майна боржника, зокрема його житла.