Учасники відносин щодо вільного вираження своїх ідей, поглядів та думок

Ключові слова: суб'єкти інформаційних відносин, свобода преси, втручання

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуального питання про правове забезпечення реалізації права на самовираження учасниками інформаційних відносин. У роботі підкреслюється, що свобода слова насамперед виявляється у забезпеченні незалежної, об'єктивної та виваженої інформаційної діяльності ЗМІ. Саме преса через висвітлення політичних, соціальних та економічних подій, їхню критичну оцінку, іноді досить жорстку, відіграє свою роль «вартового пса демократії».

Вказується, що у демократичному суспільстві свобода думки й слова має ґрунтуватися на системі гарантій, завдяки яким стає можливим їх безперешкодне здійснення та захист від незаконних загроз і посягань. У той же час держава мусить забезпечувати дієвість юридичних механізмів, які зменшують чи запобігають можливостям зловживання свободою преси, спрямованим на утиск приватних прав і свобод людини, на загрозу інтересам суспільства і держави.

У статті підняті питання стосовно здійснення можливості публічно висловити свою позицію та ідеї не лише працівниками засобів масової інформації та журналістами, а й досліджено проблематику правового застосування механізмів участі у процесі висвітлення особистих ідей та думок з боку інших суб'єктів, які є дотичними до свободи слова і преси.

З'ясовано співвідношення відповідних юридичних конструкцій, визначено пріоритети у їхньому застосуванні та напрацювання в українській законодавчій системі і правозастосовній практиці щодо конкретних чинників, які визначають публічний чи приватний характер відповідного оприлюднення. Детально вивчена європейська правозастосовна практика щодо необхідності виконання позитивних зобов'язань у сфері здійснення права на самовираження не тільки компетентними органами держави, але і недержавними структурами. Проаналізоване протиставлення публічного інтересу на поширення та інтересу держави або конкретної особи. Коли приватне право певної особи чи держави було порушене, дозволяється відповідне обмеження права на вираження думки. Втручання можливе, коли обмеження вчинене в інтересах суспільства.

Посилання

1. Рішенння ЄСПЛ від 8 липня 1986 року у справі "Lingens v. Austria", заява № 9815/82. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{"itemid":["001-57523"]}.
2. Проценко О. Право та гарантії свободи думки і свободи масової інформації. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 4. С. 156-160.
3. Рішення ЄСПЛ від 6 травня 2003 року, остаточне від 24 вересня 2003 року у справі "Appleby v. U.K.", заява № 44306/98. URL: https://globalfreedomofexpression.columbia.edu/cases/appleby-v-uk/.
4. Рішення ЄСПЛ від 29 лютого 2000 року у справі "Fuentes Bobo v. Spain", заява № 39293/98, URL: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/13642980008406882.
5. Рішення ЄСПЛ від 23.09.1994 у справі "Jersild v. Denmark", заява № 15890/89, URL: https://www.hr-dp.org/files/2013/09/09/CASE_OF_ JERSILD_v_pdf.
6. Рішення ЄСПЛ від 14 квітня 2009 року у справі "Társaság a Szabadságjogokért v. Hungary", заява
№ 37374/05. URL: https://cedem.org.ua/library/sprava-ugorske-obyednannya-gromadskyh-svobod-proty-ugorshhyny/.
7. Рішення ЄСПЛ від 10.12.2007 у справі "Stoll v. Switzerland", заява № 69698/01. URL: https://globalfreedomofexpression.columbia.edu/cases/stoll-v-switz.
Опубліковано
2020-10-16