Страхові відносини як необхідний елемент функціонування суспільства

Анотація

У статті автор розглядає еволюцію страхових відносин, які з моменту їх виникнення мали істотне значення для існування та діяльності людей, визначаючи рівень захищеності окремого індивіда від негативних явищ, протягом його життєвого шляху. Досліджуючи еволюцію страхових відносин, зверталася увага на стан розвитку суспільства загалом, відносини між основними верствами (станами) суспільства, рівень розвитку торговельних і договірних відносин. Так, зародження страхових відносин уже спостерігалося у перших східних державах у вигляді розкладки збитків між усіма учасниками торгового каравану у разі непередбаченої події (аварії, загибелі скота та ін.). З розвитком суспільства організація страхових відносин почала замінюватися та акумулюватися на основі постійного фонду - діяльність організацій статутного типу з обов'язковими страховими внесками. Їх можна вважати яскраво вираженими організаціями взаємного страхування на випадок смерті. Відносини взаємодопомоги регулювалися статутами і угодами колегій, додатковим захистом для виплати похоронних сум вважалась неможливість кредиторами стягнути їх. Подібна практика використовувалась і на території України і була зумовлена розвитком шляхової торгівлі, а прикладом страхової солідарності були українські чумаки. Розвиток торгівлі, ремесла, вдосконалення соціально-професійних відносин (діяльність цехів, гільдій) і суспільно-політичних явищ (збільшення кількості міст і міського населення) вплинули на необхідність підвищеного захисту населення від різних небезпек і спричинили удосконалення страхових відносин: реалізація морського страхування через спеціально створені страхові товариства, продаж страхових полісів, відшкодування збитків за умовами договору та інші. Починаючи з ХІХ ст. страхові відносини реалізувалися через об'єднання страховиків у концерни і призвели до більш чіткого розмежування видів страхування. Ставши невід'ємною частиною ринкової економіки (у ХХ ст.), страхові відносини стали одним із видів діяльності, пов'язаним з перерозподілом ризику завдання шкоди майновим інтересам серед учасників страхування (страхувальник, страховик). Отже, страхові відносини не залишалися незмінними, вони постійно збагачувалися залежно від форм господарювання, рівня їх розвитку, соціальної структури суспільства, функціонування публічної влади та інших факторів і поступово стали невід'ємним елементом функціонування суспільства.