Суб'єктивні публічні права приватної особи як предмет адміністративного права

А. В. Чуб

doi:10.32837/pyuv.v0i3(32).606

А. В. Чуб https://orcid.org/0000-0002-3652-0409

DOI: https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).606

Ключові слова: історико-правова характеристика, суб'єктивні публічні права, приватна особа, становлення, адміністративний орган

Анотація

У науковій статті здійснено характеристику теорії суб'єктивних публічних прав приватної особи в умовах сучасного розвитку науки адміністративного права. Метою даного дослідження є визначення сутності суб'єктивних публічних прав приватної особи як інституту адміністративного права. Визначено відносини між суб'єктами права й адміністративними органами, автор виділяє три типові ситуації, коли ці відносини відбуваються, та засади для їх виникнення: за умови наявності юридичного інтересу - якщо суб'єкт має кваліфікований юридичний інтерес, щодо якого орган адміністрації зобов'язаний виявити його законність і врахувати його, якщо це можливо (а якщо ні, то повинен виправдати відмову); за умови наявності фактичного інтересу - якщо суб'єкт господарювання в нинішній чи майбутній ситуації отримає пряму користь у результаті дій чи бездіяльності органу публічної влади; за умови наявності публічного суб'єктивного права - якщо суб'єкт звертається до адміністративного суду з позовом щодо вимоги від органу публічної влади конкретних дій (або утримання від певних дій), які він юридично зобов'язаний виконувати (утриматися) відповідно до свого призначення. Як висновок обґрунтовано, що загальнотеоретичний підхід до визначення категорії «суб'єктивні публічні права» будується на визнанні визначальними їхніми ознаками певних не правових, а психологічних феноменів: волі, інтересу, потенційної активності. Наголошено, що особливості соціокультурного розвитку вітчизняного адміністративного права зумовили певний занепад наукового інтересу до тематики суб'єктивних публічних прав; наслідком цього є нинішня ситуація недостатнього дослідження цієї проблеми.

Посилання

1. Винницкий А.В. Учение о субъективных публичных правах vs. «государственно-управленческого подхода» в науке. Право и политика. 2018. № 12. С. 27-40.
2. Зеленцов А.Б. Субъективное публичное право : учебное пособие. Москва : Российский университет дружбы народов, 2012. 148 с. С. 16.
3. Михайлов А.М. Субъективное право : размышления теоретика. Право: блог. URL: https://blog.pravo.ru/blog/5906.html.
4. Дурденевский В.Н. Субъективное право и его основное разделение. Правоведение. 1994. № 3. С. 78-95.
5. Гриценко Е.В., Хайнтцен М. Доступ к судебной защите в России и Германии. Вестник Санкт-Петербургского университета. Право. 2019. № 10 (4). С. 733-755. URL: https://doi.org/10.21638/spbu14.2019.409.
6. Шерстобоев О.Н. Теория интересов в административно-правовом измерении. Российский юридический журнал. 2014. № 3. С. 99-108.
7. Мельник Р.С. Загальне адміністративне право : навчальний посібник. Київ : Ваіте, 2014. 376 с.
8. Рихтер И., Шупперт Г.Ф. Судебная практика по административному праву. Москва : Юристъ, 2000.
9. Koncepcja publicznych praw podmiotowych. Lexplay : doradztwo prawne. URL: https://lexplay.pl/artykul/prawo_administracyjne/koncepcja_publicznych_praw_podmiotowych1.
10. Chaciñski J. Prawa podmiotowe a ochrona dóbr osobistych. Lublin, 2004. 210 s. S. 10.
11. Tomashewska K. Znaczenie i zakres ochrony publicznych praw podmiotowych a ochrona interesu jednostki. Folia juridika Wratislaviensis. 2014. № 2. S. 113-134.
12. Васев И.Н. Субъективное право как общетеоретическая категория : монография. Москва : Юрли-тинформ,2014. 189 с.
13. Иванов Э.И. Понятие субъективного права. Марийский юридический вестник. 2011. Вып. 8. С. 182-190. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/ponyatie-subektivnogo-prava-1.
14. Синявська О.Ю. Суб'єктивні публічні права приватних осіб. Право і безпека. 2010. № 2 (34). С. 52-55.
15. Пасенюк О.М., Корнута Р.І. До питання природи суб'єктивного публічного права. Право України. 2008. № 8. С. 58-63.
16. Мацелик Т.О. Суб'єктивне публічне право як юридичний феномен. Юридичний вісник. 2011. № 3 (20). С. 67-71.