Стиль керівництва як фактор управлінської діяльності керівника слідчо-оперативної групи в подоланні протидії розслідуванню

Ключові слова: стиль керівництва, слідчий, взаємодія, протидія розслідуванню

Анотація

Стаття присвячена розгляду стилів керівництва слідчо-оперативною групою у подоланні проявів протидії розслідуванню. На підставі аналізу здійснених у галузі управління та криміналістики досліджень визначаються можливості стилів керівництва слідчо-оперативною групою як форми взаємодії співробітників. Наголошується, що недостатня увага до вивчення стилів керівництва в діяльності слідчо-оперативних груп призводить до зниження їх ефективності. Також стає неможливим отримання результатів, на які розрахована та спроможна спільна діяльність правоохоронців у рамках досліджуваної форми взаємодії.

Такі стилі керівництва, як авторитарний, демократичний і ліберальний розглядаються з позиції значення для процесу збору інформації, її оцінки, впливу на учасників і прийняття відповідних рішень.

У статті наводяться результати анкетування слідчих із поділом на категорії залежно від досвіду практичної діяльності та визначено у відсотковому відношенні використання ними певного стилю (авторитарного, демократичного та ліберального).

На підставі проведеного дослідження наголошується на зв'язку між застосуванням стилю керівництва та досвідом, комунікабельністю слідчого та його авторитетом серед колег. Акцентується увага на необхідності комбінування декількох стилів, один із яких може виступати домінуючим. Це зумовлено проявами протидії розслідуванню, особливостями співробітників, які входять до складу групи, та завдань, що перед нею постають. Наголошується, що стиль керівництва має характеризуватися гнучкістю у застосуванні методів роботи в розглядуваній групі та зумовлюватися прийняттям рішень, які впливають на отримуваний результат у подоланні протидії розслідуванню.

У висновках зазначається, що висока ефективність використання розглядуваної форми організації взаємодії характеризуватиметься мінімальними затратами часу, сил і засобів на досягнення тих цілей, задля яких вона формувалася.

Посилання

1. Персонал : словарь понятий и определений / П.В. Журавлев, С.А. Карташев, Н.К. Маусов, Ю.Г. Одегов. Москва : Экзамен, 2000. 511 с.
2. Государственное и муниципальное управление : справочник. Москва : Магистр, 1997. 497 с.
3. Кучкина В.Г. Участие сотрудников оперативных подразделений в следственно-оперативных группах: теоретические и практические аспекты. Юридическая наука и практика. Вестник Нижегородской академии МВД России. 2012. № 19. С. 129.
4. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления : курс лекций. Москва : Юрид.лит., 1997. 400 с.
5. Омаров А.М. Руководитель: размышления о стиле управления. Момсква : Политиздат, 1987. 366 с.
6. Чернобровка И. основные стили руководства. Бизнес-информ. № 12. 1997. С. 50-53.
7. Цуруль О.А. Менеджмент у державних організаціях : навчальний посібник. Київ : КНЕУ, 2002. 142 с.
8. Виноградський М.Д., Шканова О.М. Організація праці менеджера : навчальний посібник. Київ : Кондор, 2002. 518 c.
9. Гриценко Т.Б., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф. Етика ділового спілкування : навчальний посібник. Київ : Центр навчальної літератури, 2007. 344 с.
10. Менеджмент : навчальний посібник / П.В. Мельник, М.М. Філоненко, Л.П. Гацька, Н.Е. Ко-шарська. Ірпінь : Академія ДПС України, 2001. 154 с.
11. Багмет А.М. Планирование как одна из форм не процессуального взаимодействия следователей с органами дознания при раскрытии и расследовании массовых беспорядков. Российский следователь. 2012. № 6. С. 3-4.
Опубліковано
2020-10-16