Укладення трудового договору з дистанційними працівниками за законодавством окремих зарубіжних країн
Анотація
Статтю присвячено дослідженню правового регулювання укладення трудового договору з дистанційними працівниками за законодавством окремих зарубіжних країн. Дане питання є досить актуальним натепер у зв'язку з пандемією та введенням у дію нових законів, що запобігають виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19). У КЗпП України закріпили визначення «дистанційної (надомної) роботи», визначили форму трудового договору з дистанційним працівником та деякі гарантії працівникам, які працюють на умовах трудового договору про дистанційну роботу, але все ж таки правове регулювання укладення трудового договору з дистанційними працівниками на національному рівні до кінця не відповідає сучасним потребам регулювання трудових відносин.
У статті проведено аналіз національного законодавства щодо зазначеного питання та аналіз законодавства деяких зарубіжних країн для запозичення позитивного законодавчого досвіду. дже дистанційна робота в багатьох зарубіжних країнах є дуже розповсюдженою. Проаналізовано законодавство таких країн, як: Вірменія, Литовська республіка, Республіка Казахстан та Білорусь, Російська Федерація. Розглянуто деякі нюанси дистанційної роботи в Іспанії.
Проаналізовано недоліки чинного законодавства у цій сфері та зроблені пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства. Запропоновано закріпити в спеціальному нормативно-правовому акті поняття не тільки дистанційної (надомної) роботи, але й таких понять, як «телеробота», «трудовий договір з домашніми працівниками», та закріпити їх основні відмінності. Також запропоновано закріпити поняття «дистанційний працівник» та наведено визначення даної дефініції. На підставі здійсненого аналізу також зазначено, що необхідно розширити коло гарантій для дистанційних працівників, надати можливість укладати трудовий договір з дистанційним працівником шляхом обміну електронними документами та зазначити, які саме документи необхідні для укладення такого виду трудового договору, закріпити відповідальність роботодавця та дистанційного працівника за недодержання умов дистанційного трудового договору.
Посилання
2. Бобринкова М. Правовое регулирование дистанционного труда в зарубежном законодательстве. Сравнительное трудовое право. 2011. № 5. С. 2-6.
3. Кодекс законів про працю України : Закон УРСР від І0.12.1971 р. Відомості Верховної Ради України. 1971. Додаток до № 50. Ст. 375.
4. Трудовой кодекс Республики Беларусь от 26.07.1999 года № 263-3. Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь. 1999. № 80. Ст. 2/70.
5. Трудовой кодекс Республики Казахстан от 23.11.2015 года № 414-V. URL: https://online.zakon.kz/document/?doc_id=38910832
6. Лушников А.М., Фомина М.А. Особенности правового регулирования трудовых отношений при нестандартных формах занятости: опыт стран Запада. Труд за рубежом. 2007. № 2. С. 88-109.
7. Трудовой кодекс Российской Федерации от 30.12.2001. № 197-ФЗ. URL: https://online.zakon.kz/document/?doc_id=30396416
8. Маріц Д.О. Окремі аспекти запозичення Європейського досвіду щодо правового регулювання атипової зайнятості в Україні. Часопис Київського університету права. 2013. № 3. С. 144-148.