До характеристики адміністративно-правового статусу центральних органів виконавчої влади
Анотація
У статті досліджено правовий статус та компетенцію центральних органів виконавчої влади, з'ясовано правову природу та функції кожного з видів цих органів на основі аналізу практики їх функціонування. Встановлено, що основними завданнями центральних органів виконавчої влади є: надання адміністративних послуг; здійснення державного нагляду (контролю); управління об'єктами державної власності; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність; здійснення інших завдань, визначених законодавством України. Наголошено, що від організації та діяльності центральних органів виконавчої влади залежить рівень забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Окрім цього, досліджено ознаки поняття «виконавча влада», зроблено висновок про змістові відмінності, які розкривають природу кожного з них, при цьому доведено, що публічне управління фактично є засобом досягнення мети функціонування виконавчої влади.
Особливу увагу приділено аналізу такого виду центральних органів виконавчої влади, як служба, передусім через призму його призначення - надання якісних адміністративних послуг. Обґрунтовано висновок щодо недоцільності існування в межах виконавчої влади такого виду органів, як центральні органи зі спеціальним статусом з огляду на особливі функції, покладені на них законодавством. У зв'язку з цим запропоновано обмежити центральний рівень органів виконавчої влади чотирма видами (міністерства, служби, агентства та інспекції). Підкреслено факт відсутності в законодавстві визначення міністерств як головних центральних органів виконавчої влади та запропоновано доповнити спеціальний закон відповідною нормою, оскільки міністерства наділені лише функцією щодо формування державної політики в окремих сферах. Проаналізовано також правовий статус міністра та керівника іншого центрального органу виконавчої влади. Звернуто увагу на важливість врахування характеру зв'язків між елементами системи органів виконавчої влади в Україні залежно від конкретних цілей та завдань, що покладаються на владу на певному етапі розвитку. У зв'язку з цим обґрунтовано висновок, що з огляду на сучасний «сервісний» складник функціонування органів виконавчої влади, на перше місце виходить такий вид зв'язків, як реординаційний. Надані пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення організації центральних органів виконавчої влади.
Посилання
2. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442. URL: http://www.zakon.zakon.rada.gov.ua/442-2014-п.
3. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/97. URL: http://www.zakon.rada.gov.ua.
4. Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 29 травня 2001 р. URL: http://www.zakon.rada.gov.ua.
5. Про Кабінет Міністрів України : Закон України № 794-VII від 27 лютого 2014 р. URL: http://www.zakon3.rada.gov.ua/laws/show/794-18.
6. Георгієвський Ю.В. Удосконалення системи розподілу компетенції й повноважень органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування як центральна проблема територіальної організації влади в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія:Право. 2014. Вип. 28(1). С. 69-72.
7. Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731. URL: http://www.zakon.rada.gov.ua.
8. Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів : Наказ Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5. URL: http://www.zakon.rada.gov.ua.
9. Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. № 179. URL: http://www.zakon.rada.gov.ua.
10. Євсюкова О.В. Запровадження принципів реалізації сервісно-орієнтованої діяльності органів публічної влади в Україні. Державне управління : удосконалення та розвиток. 2018. № 3. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2018_3_16.
11. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17 березня 2011 р. № 3166-VI. URL: http://www.zakon.rada.gov.ua/go/3166-17.
12. Соболь Є.Ю., Чорна М.В. Правові засади контрольно-наглядової діяльності органів публічної адміністрації у сфері охорони земель. Форум права. 2019. № 5. С. 46-53.
13. Холодненко Д.В. Поняття контрольної функції органів публічної адміністрації. Правовий часопис Донбасу. 2019. № 4. С. 70-74.
14. Ткаченко Ю.С. Система контрольного механізму як засобу взаємодії органів публічної адміністрації
та інституцій громадянського суспільства. Правовий часопис Донбасу. 2018. № 2. С. 99-103.
15. Власенко Д.О. Контроль та нагляд за додержанням законодавства з надання адміністративних послуг суб'єктами публічної адміністрації. Часопис Київського університету права. 2015. № 2. С. 109-114.
16. Скворцов С.І. Взаємодія публічної адміністрації щодо здійснення контролю (нагляду) за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Публічне право. 2017. № 1. С. 258-266.
17. Собакарь А.О. Контроль діяльності публічної адміністрації в Україні: теорія і практика. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2015. № 3. С. 291-294.
