ПРИНЦИП ПРАВОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ В РІШЕННЯХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

О. М. Кудряцева

doi:10.32837/pyuv.v0i6(35).677

О. М. Кудряцева Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI: https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i6(35).677

Ключові слова: principle of legal certainty, legal certainty, principles of modern Ukrainian constitutionalism, principles of law, practice of the European Court of Human Rights

Анотація

Кудрявцева О. М. Принцип правової визначеності в рішеннях Європейського суду з прав людини. - Стаття.

Зараз в Україні триває конституційна реформа. Значну увагу під час її проведення приділяють тому, щоб вона відбувалася у векторі європейської інтеграції, прагнення до якої наша країна засвідчує переконливо та систематично. Це потребує постійного оновлення законодавства у відповідності до сучасних європейських тенденцій, втілення у правозастосовну практику всіх стандартів конституційно-правового характеру. Метою статті є аналіз сучасних справ Європейського суду з прав людини, під час винесення рішень за якими судді спиралися на принцип правової визначеності.

Посилання на справу «Брумареску проти Румунії» наявне майже в кожному з рішень Європейського суду з прав людини, під час вирішення яких застосовувався принцип правової визначеності. Така ситуація обґрунтовується тим, що текст Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не містить прямої згадки про цей важливий принцип (тобто словосполучення «правова визначеність», «принцип правової визначеності» в цьому документі відсутні). Однак і до 1999 року (до прийняття остаточного рішення у справі «Брумареску проти Румунії») Європейський суд з прав людини застосовував принцип правової визначеності. Ще одною важливою справою, у вирішенні якої Європейський суд з прав людини послався на цей принцип, є справа «Крюслен проти Франції», остаточне рішення за якою було прийнято у 1990 році.

Так само важливим для розуміння того, наскільки широко Європейський Суд з прав людини розуміє принцип правової визначеності, є те, що цей принцип часто застосовується для захисту права на справедливий суд у контексті тривалості судового розгляду справ на національному рівні. Для ілюстрації тісного зв’язку між цими принципами слід навести кілька прикладів. Так у 2003-2005 рр. Судом було розглянуто низку скарг проти Російської Федерації, в постановах за якими держава-відповідач була визнана винною в порушенні права на справедливий суд, а порушення аргументувалося в тому числі недотриманням принципу правової визначеності: справа «Рябих проти Російської Федерації 2003 року; справа «Волкова проти Російської Федерації» 2005 року; справа «Кутєпов та Анікєєнко проти Російської Федерації» 2005 року.

Біографія автора

О. М. Кудряцева, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права Інституту права

Посилання

1. Конституція України 1996 р. Відомості Верхов-ної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Приймак А.М. Принцип правової ви¬значеності: поняття та окремі аспекти. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/ 123456789/3845/Pryimak_Pryntsyp_pravovoi.pdf (дата звернення: 01.09.2020).
3. Шевчук С.В. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні. Київ : Реферат, 2007. 640 с.
4. Погребняк С.П. Основоположні принципи права : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. Харків, 2009. 41 с.
5. Мішина Н.В. Принципи українського конститу-ціоналізму (на матеріалах конституційного реформу-вання місцевого самоврядування). Юридична Україна. 2009. № 3. С. 21-25.
6. Мішина Н.В. Формування моральних традицій сучасного українського конституціоналізму. Наукові праці Одеської національної юридичної академії. 2010. С. 318-324.
7. Панкратова В.О. Сутність принципу правової ви¬значеності. Право і суспільство. 2015. № 5. С. 23-28.
8. Шевчук С.В. Судова правотворчість: світо¬вий досвід і перспективи в Україні. Київ : Реферат, 2007. 640 с.
9. Постановление Большой Палаты Европейс¬кого суда по правам человека от 28 октября 1999 г. «Дело Brumarescu v. Romania» (жалоба № 28342/95). URL: http://europeancourt.ru/resheniya-evropejskogo- suda-na-russkom-yazyke/brumaresku-protiv-rumynii- postanovlenie-bolshoj-palaty-evropejskogo-suda (дата звернення: 01.09.2020).
10. Анишина В.И., Назаренко Т.Н. Реализация принципа правовой определенности в российской су-дебной системе. Наука и образование; хозяйство и эко¬номика; предпринимательство; право и управление. 2013. № 2. C. 43-44.
11. Конвенція про захист прав людини і основопо-ложних свобод 1950 року. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 01.09.2020).
12. Case of Kruslin v. France. European Court of Human Rights. URL: http://hudoc.echr.coe.int (дата звернення: 01.09.2020).
13. Case of Ryabykh v. Russia. European Court of Human Rights. URL: http://hudoc.echr.coe.int (дата звернення: 01.09.2020).
14. Case of Volkova v. Russia. European Court of Human Rights. URL: http://hudoc.echr.coe.int (дата звернення: 01.09.2020).
15. Kutepov and Anikeyenko v Russia. European Court of Human Rights. URL: http://hudoc.echr.coe.int (дата звернення: 01.09.2020).