ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ ШЛЯХОМ РОЗІРВАННЯ В СІМЕЙНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Анотація

Грицишина Л. В. Припинення шлюбу шляхом розі­рвання в сімейному праві України. - Стаття.

Статтю присвячено питанням припинення шлюбу шляхом розірвання в сімейному праві України. Наголо­шено, що принципом правового регулювання розірван­ня шлюбу повинна бути нейтральність закону щодо юридичних доказових причин розлучення: право не має впливати на рішення подружжя про розірван­ня шлюбу (ні сприяти розлученню, ні перешкоджати йому), оскільки розлучення - справа в найвищому рів­ні приватна. Аналіз судових рішень, винесених у спра­вах за позовами про розірвання шлюбу, доводить їх типовість та поширення таких «шаблонних» формулю­вань, як «шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися через різні погляди на життя» або «судом установлено, що наразі подружні відносини між сторо­нами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, сторо­ни не бажають зберегти шлюб, позивач на розірванні шлюбу наполягає, відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує». Підкреслено, що це дозволяє порушу­вати питання щодо того, чи взагалі необхідно зазна­чати причини, які підштовхнули сторін до подання звернення про припинення шлюбу (хоча процесуальне законодавство вимагає у разі спору про право наводити докази, на які посилається сторона).

Зазначено, що розповсюдженою формальною при­чиною розірвання шлюбу є посилання колишнього по­дружжя на факти «подружньої зради», що охоплене правовою категорією «негідна поведінка у шлюбі». На жаль, визначення негідної поведінки не міститься у су­часному законодавстві. Критерії негідності поведінки подружжя сьогодні оцінює суд із позицій моральності, але факти, які доводять непривабливість учинків ко­гось із подружжя в шлюбі, має доводити в суді сторона подружжя-позивач.

Пропонуємо тлумачити «негідну поведінку» через факти ігнорування сімейних обов’язків; перебу­вання працездатної особи на утриманні без достатніх на те причин; зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; насильницькі дії (примушу­вання, побиття), особливо щодо дітей; навмисні дії одного з подружжя, що перешкоджають іншому здійс­нювати своє право на духовний та фізичний розвиток, на здобуття освіти, вияв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

З огляду на наше дослідження, наголосимо, що з’ясування причин розірвання шлюбу може мати міс­це у суді в обов’язковому порядку під час поширення

на шлюбний договір можливостей регулювання окре­мих особистих немайнових прав поряд із майновими.