САМОЗАХИСТ ПІДСЛІДНОГО З ІНВАЛІДНІСТЮ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Кириченко С. І. Самозахист підслідного з інвалід­ністю в кримінальному провадженні. - Стаття.

Статтю присвячено дослідженню форм самозахисту підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) з інвалід­ністю, що виникає внаслідок його реакції на помилки слідства і захисту в кримінальному провадженні. Об­ґрунтовано, що для захисту прав людини з інвалідні­стю у кримінальному провадженні (поряд з іншими законодавчо закріпленими стандартами прав людини) доцільно застосовувати Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року. Доведено, що набуття зазначеними правовими стандартами зв’яз­ку з Кримінальним процесуальним кодексом Украї­ни сприятиме ефективності та якості кримінального провадження, спрямованого на розслідування подій правопорушення, вчиненого інвалідизованою особою. Доведено, що помилки процесуального керівника, обвинувача, слідчого, захисника тягнуть за собою по­рушення прав підданої кримінальному переслідуван­ню людини, адже трапляються непоодинокі випадки залишення помилок без їх виправлення в остаточно­му рішенні суду. Зазначено, що відмова регіонально­го центру з надання безоплатної правової допомоги в призначенні адвоката для надання правової допомо­ги інвалідизованому підозрюваному, обвинуваченому,

посилаючись на відсутність спеціальної підготовки адвокатів до роботи з такою категорією підслідних, є дискримінацією клієнта за ознакою інвалідності та зумовлює в нього потребу в самозахисті. Установле­но, що самозахистом підслідного є акти протестної поведінки особи, що здійснюються без професійної правничої допомоги та спрямовані на самостійне обсто­ювання своїх прав та законних інтересів у криміналь­ному провадженні. Такі акти можуть здійснюватися підсудним активно через учинення дій, що полягають у поданні заяв, скарг, клопотань тощо, або пасивно через протест певними видами бездіяльності, зокрема й у вигляді відмови від надання пояснень та оголошення голодування у кримінальному провадженні. Виділено дві форми протесту підслідного: 1) процесуальна, що здійснюється у передбаченому кримінально-процесу­альним законом порядку; 2) непроцесуальна, що здійс­нюється у передбаченому іншими законами порядку звернень до відомчих органів владних повноважень.