СЛІДЧИЙ-КРИМІНАЛІСТ У СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Анотація

Коваль С. М. Слідчий-криміналіст у системі право­охоронних органів України: організаційні та правові аспекти. - Стаття.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають та розвиваються щодо функціонуван­ня служби криміналістки як унікальної інституції в сучасній системі правоохоронних органів України. Предметом статті є дослідження організаційних та правових аспектів статусу та особливостей діяльно­сті слідчого-криміналіста. Методологічною основою статті є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, де провідне місце належить системному підходу та інтеграційному методу дослідження. Охарактеризовано напрями роз­витку служби криміналістики в сучасній системі пра­воохоронних органів. Зазначено, що у правову систему України впроваджено ідею диференціації слідчих під­розділів, де служба криміналістики зазнала суттєвих організаційних змін. Указується, що нині слідчі-кримі- налісти проходять службу в органах МВС, СБУ та ДБР.

Наголошується на доцільності розгляду органі­заційно-правових аспектів функціонування служби криміналістики як сукупності теоретичних положень та похідних від них практичних рекомендацій, тому в цифрових умовах одним із важливих учасників нових інформаційних відносин є слідчий-криміналіст. Увага акцентована на тому, що комунікативна діяльність слідчого-криміналіста складається з інформаційної, інтерактивної та реляційної.

З’ясовано, що організаційна діяльність слідчо- го-криміналіста спрямована на впорядкування як сво­єї роботи, так і проведення відповідних процесуальних дій, регламентованих законом, а також здійснення планування, інформаційного забезпечення діяльності, аналітичної роботи та контролю. Констатовано, що слід- чий-криміналіст є процесуальною фігурою, яка вима­гає необхідності законодавчого закріплення його прав і обов’язків. Утім підсумовується, що невизначеність його статусу призводить до розмивання завдань, функ­цій та повноважень. Спираючись на гіпотезу про те, що всі знання людства про реальний світ є безліччю інфор­маційних моделей, запропоновано авторське бачення проблеми створення інформаційно-правової концепції професійної діяльності слідчого-криміналіста. Вибу­довано теоретичну (логічну) суб’єктну модель служби криміналістики, що включає три основні ланки фор­мальної адміністративної комунікації та неформальні комунікаційні канали.