Антропологічна константа професійної адвокатської діяльності

Анотація

У статті висвітлюється антропологічна складова професійної адвокатської діяльності. Вивчення адвокатської діяльності під таким кутом зору є теоретичним завданням і, водночас, відповідає вимогам практики, в якій адвокат виконує важливу соціальну місію, беручи на себе обов’язок надавати громадянам правову допомогу, є їхнім представником і захисником. Маємо на меті розгляд заявленої теми, виходячи з розуміння адвокатської діяльності як одного із видів людської діяльності, якій притаманне цілепокладання, тобто постановка і досягнення мети за рахунок вибору оптимальних засобів реалізації з умінням передбачити її наслідки. Оскільки адвокатська діяль- ність є професійною діяльністю, то найважливішим є виконання фахівцем (адвокатом) своїх професійних завдань та обов’язків. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ст. 1) ад- вокатська діяльність скерована на захист законних прав, представництво та інші види правової допомоги особам, які перебувають у статусі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміні- стративне правопорушення. Кожна із названих осіб є одним із учасників суб’єкт-суб’єктних відносин, якими охоплюються представники людського роду. Це озна- чає, що виконуючи свої професійні обов’язки, адвокат не перестає бути ним також. Навіть у ділових стосунках не можуть не проявлятися особистісні риси кожного з учасників, певний рівень культури, певна система світоглядних цінностей, принципів, потреб й інтересів. Специфіка адвокатської діяльності полягає в тому, що вона наповнена людськими смислами, емоційно-чуттє- вими переживаннями тощо. Вона розгортається в соціальному просторі, базується на зіставленні сущого і належного, стосується змісту життя конкретних людей, їхньої впевненості у справедливості закону, системи цінностей і моральних принципів, які уособлюються професійною діяльністю адвоката та акумулюються в понятті «антропологічна константа». Пропонований матеріал присвячений обґрунтуванню методологічного значення цього поняття, його місця у теорії і практиці адвокатської діяльності, соціальному та індивідуальному просторі. Заявлена проблематика досліджується на основі аналізу сучасної літератури з огляду на розвиток правової свідомості та новітні зміни у Правилах адвокатської етики.