Поняття та різновиди суб’єктів публічного адміністрування

  • А. Б. Маслова Університет митної справи та фінансів
Ключові слова: класифікація, публічна адміністрація, публічне адміністрування суб’єкт, система

Анотація

У статті зроблено спробу не тільки проаналізувати наявні думки з приводу предмету дослідження окремих дослідників, але й запропонувати власне бачення поняття «суб’єкт публічного адміністрування» та їх різновидів. Зауважено, що неоднозначність підходів до розуміння категорії публічна адміністрація логічно породжує невизначеність у підходах до окреслення її суб’єктного складу. Наразі адміністративно-правова доктрина оперує чималим колом різноманітних і прямо протилежних між собою точок зору з приводу класифікації суб’єктів публічного адміністрування. До суб’єктів публічного адміністрування віднесено: – публічну адміністрацію, в особі: а) органів державної виконавчої влади: (міністерства, служби, агентства, інспекції, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи (наприклад, Рада національної безпеки і оборони України; Національний Банк України; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та інші органи); б) органів місцевого самоврядування, – суб’єктів делегованих повноважень. Встановлено, що суб’єктами публічного адміністрування є – органи державної виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування (публічна адміністрація), а також суб’єкти делегованих повноважень, діяльність яких спрямована на забезпечення належного гарантування вказаними суб’єктами прав, свобод та законних інтересів, фізичних і юридичних осіб у публічній сфері, а також ефективну реалізацію громадянами свого адміністративно-правового статусу.

Біографія автора

А. Б. Маслова, Університет митної справи та фінансів

кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного та митного права

Посилання

1. Адміністративне право України. Академічний
курс : підручник у 2-х т. Ред. Колегія : В. Б. Авер’янов (голова). К. : Вид-во «Юридична думка», 2004. Т. 1.
Загальна частина, 2004. 584 с.
2. Свистович Р. С. Суб’єкти публічної адміністрації: сучасний вимір. Международный научный журнал
«Интернаука». Серия: «Юридические науки». № 3 (3).
2017. С. 39-43
3. Сукманова О. В. Поняття та система суб’єктів
публічного адміністрування охорони права власності
в Україні. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2018.
Вип. 33. С. 64-67.
4. Сквірський І. О. Громадський контроль у публічному управлінні : теоретико-правові та праксеологічні
аспекти : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07. Запоріжжя, 2013. 417 с.
5. Карабін Т. О. Проблеми визначення суб’єктного
складу публічної адміністрації. Прикарпатський юридичний вісник. 2015. Вип. 3. С. 164-169.
6. Адміністративне право України. Повний курс:
підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС,
2018. 446 с.
7. Мельник Р. С., Бевзенко В. М. Загальне адміністративне право : навчальний посібник / за заг. ред. Р.
С. Мельника. К. : Ваіте, 2014. 376 с.
8. Мельник Р. С., Петров Є. В. Фантом у системі
органів державної влади, або до питання про правовий
статус національних комісій регулювання природних
монополій. Вісник Запорізького національного університету. 2012. № 1 (1). С. 214–219.
9. Ващенко Ю. В. Національні комісії з регулювання природних монополій в системі органів державної
влади в Україні. Південноукраїнський правничий часопис. 2012. № 3. С. 137-139.
10. Гриценко I. С., Мельник Р. С., Пухтецька А. А.
Загальне адміністративне право : підручник ; за заг.
ред. I. С. Гриценка. К. : Юрінком Iнтер, 2014. 568 с.
11. Патерило І. В. До розуміння сутності та змісту
категорії «публічна адміністрація». Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. Серія
«Юриспруденція». 2014. № 9-1. С. 83-85.
12. Каменська Н. П. Публічна адміністрація: логіко-методологічний аналіз дефініції. Наукові записки
Інституту законодавства Верховної Ради України.
2014. № 6. С. 29-32.
13. Артеменко І. А. Місце та особливості громадських об’єднань в системі органів публічної адміністрації як суб’єктів адміністративно-процесуального
права. Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 3-1.
С. 193–196.
14. Цивільний кодекс України : Закон України
від 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної
Ради України. 2003. № 40-44. Ст. 356.
15. Рожкова Л. П. Принципы и методы типологии
государства и права. Саратов : Издательство Саратовского университета, 1984. 116 c.
16. Мацелик Т. О. Класифікація суб’єктів адміністративного права. Держава і право : Збірник наукових
праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 53. К. :
Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. С. 249-253.
17. Лютіков П. С. Юридичні особи як суб’єкти адміністративного права: пошук базового критерію розмежування та поділу їх на групи. Вісник Запорізького
національного університету. Юридичні науки. 2012.
№ 4 (частина ІІ). С. 159-165.
18. Vikhliaiev M., Liutikov P. Conceptual fundamentals for reforming domestic legislation on legal
entities. Baltic Journal of Economic Studies. Vol. 5.
No 3 (2019). P. 104-107 (Index Copernicus Publishing, Inc.,
ESCI by Web of Science, Directory of Open Access Journals (DOAJ)). URL: http://www.baltijapublishing.lv/
index.php/issue/article/view/680. DOI: 10.30525/2256-
0742/2019-5-3-104-107.
Опубліковано
2021-07-15