Характеристика основних прав державного службовця як суб’єкта державно-службових правовідносин

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретико-право- вих засад детермінування прав державного службовця як суб’єкта державно-службових відносин. Доведено, що державно-службові відносини не являються єдиною формою реалізації права, а норми, що визначають становище державного службовця, реалізуються у першу чергу, формуючи його правовий статус шляхом закріплення потенційних можливостей, проте не усі потенційні можливості, яких йому надано будуть реалізованими в конкретних державно-службових відносинах. Встановлено, що державний службовець як суб’єкт конкретно-визначених державно-службових відносин наділений сукупністю встановлених прав та обов’язків, яких не слід ототожнювати з правами державного службовця, які характеризують елемент його правового статусу. Права державного службовця в якості суб’єкта конкретно-визначених державно-службових відносин визначено як гарантовану правом і законом міру можливої або дозволеної поведінки державно- го службовця, яка встановлюється для задоволення приватних інтересів та забезпечується державою під час його участі в суспільних відносинах, пов’язаних із функціонуванням державної служби, її проходженням та припиненням. Виокремлено права державного службовця як суб’єкта конкретно-визначених державно-службових відносин залежно від статусного положення та правового закріплення, а саме: основоположні права, яких опосередковано статусом особи як громадянина України та закріплено Конституцією України; права, яких опосередковано загальним статусом державного службовця та закріплено Законом України «Про дер- жавну службу»; права, яких опосередковано правовим становищем державного службовця в сфері державної служби та закріплено у посадових положеннях, ін- струкціях; права, яких опосередковано специфікою конкретно-визначених державно-службових відносин та закріплено спеціальними нормативно-правовими актами, що деталізують окремі процедурні аспекти функціонування державної служби.