Адміністративно-правові засади реалізації особою права на охорону здоров’я

ретроспективний огляд

Анотація

Стаття присвячена дослідженню еволюції правового регулювання права особи на охорону здоров’я. Характеризуються основні історичні етапи та умови розвитку та становлення права особи на охорону здоров’я, виявляються особливості кожного етапу; визначаються тенденції подальшого розвитку права особи на охорону здоров’я. Стаття присвячена висвітленню проблеми уточнення змісту категорії «право на охорону здоров’я». Проаналізоване змістовне та сутнісне співвідношення права на охорону здоров’я з іншими правами людини. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що «право на здоров’я» є семантично ширшим, порівняно з поняттям «право на охорону здоров’я»; вони співвіднесені як загальне та окреме; «право на охорону здоров’я» стосується специфічних проблем охорони здоров’я. Акцентована увага, що останніми роками фахівці у сфері біоетики зосередили свою увагу на нових технологіях генетичного втручання, біобанках, редагуванні генетичного коду та штучному заплідненні. Однак, як свідчить найбільш значущий комплекс адміністративних біоетичних норм, а саме Конвенція Ов’єдо, виключні інтереси суспільства або наукової сфери не повинні превалювати над інтересами та добробутом кожного окремого громадянина. З огляду на це, необхідно скеровувати розвиток адміністративного права таким чином, щоб права людини на охорону здоров’я гармоніювали з її базовими конституційними правами, зокрема правом на свободу й особисту та фізичну недоторканність. Обґрунтовано, що на сьогоднішній день, розвиток адміністративно-правових засад реалізації особою права на охорону здоров’я знаходиться у перехідному періоді. Медичні організації здійснюють значні інвестиційні вкладення в трансформацію процесів та технологій модернізації медичного обслуговування, підвищення його якості та доступності.