Кримінальна політика протидії злочинам в сфері використання природних ресурсів

Анотація

У статті розкрито особливості доктринального аналізу процесу криміналізації та систематизації вчинків, пов’язаних з екологічною політикою та сталим розвитком. Метою статті є з'ясування сутності, особливостей, правової природи та характеристик кримінально-правової охорони природи на прикладах комплексу формування правових норм щодо протидії незаконному видобутку корисних копалин. а також розробка деяких пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-політичного регулювання проблеми. Під кримінально-правовою політикою протидії злочинам проти природних ресурсів в роботі розуміється комплекс заходів убезпечення порядку охорони суспільних відносин у галузі раціонального природокористування, власності українського народу на природні ресурси шляхом визначення кримінальних правопорушень, особливостей поводження із жертвами та правопорушниками, встановлення за їх вчинення кримінальних покарань та інших заходів кримінально-правового впливу. Завданням кримінальної політики України протидії злочинами в сфері використання природних ресурсів має бути формування адекватних заборон, гармонічно поєднуючих характеристики різних правових родин та уніфікацію складів злочинів, та покарань з метою адекватної відповіді на кримінальні виклики проти прав людини на безпечне та стале довкілля. Функціонування кримінальної політики протидії незаконному поводженню із корисними копалинами повинно бути спрямовано на мінімізацію впливу та захист конституційних цінностей від кримінальних загроз методами оптимізації державного управління, сталого розвитку та підвищення ефективності розв’язання відповідних конфліктів. В статті підтримується точка зору, що злочини проти навколишнього природного середовища – це суспільно небезпечні, кримінально-протиправні діяння, які посягають на відносини з приводу умов убезпечення єдиної системи життєдіяльності суспільства та людини. Доводиться, що розповсюдженість природних багатств на території України, застаріла система соціального регулювання процесів державного управління видобуванням корисливих копалин, відносна поширеність корисливої мотивації у період транзиції, слабкий соціальний контроль визначають відповідні соціальні та нормативні передумови актуалізації кримінально-правової протидії правопорушенням у сфері незаконного видобування корисних копалин. Носиться пропозиція щодо доцільності встановлення відповідальності за незаконну добичу корисних копалин місцевого значення у якості кримінального проступку, а відповідно, – незаконне добування корисних копалин загальнодержавного значення формулювати як єдину норму кримінального права.