Податково-правові особливості інституту адміністративного арешту

Анотація

У науковій статті автором досліджено питання матеріального та процесуального у відносинах із адміністративного арешту, визначено особливості їх співвідношення, зазначено про наявність об’єктивно існуючого взаємозв’язку матеріального, процесуального права та процесу як органічно пов’язаних між собою явищ. Охарактеризовано співвідношення між матеріальними і процесуальними нормами в контексті застосування адміністративного арешту майна. Виокремлено матеріальний аспект у досліджуваних правових відносинах, обґрунтувано віднесення підстав застосування адміністративного арешту саме до матеріального регулювання. У контексті дослідження матеріальної складової у відносинах, що виникають з приводу застосування адміністративного арешту майна платника податків, зауважено, що коректним є поділ підстав застосування адміністративного арешту майна відповідно до їх призначення, який потенційно має суттєве практичне значення. У контексті дослідження процесуального у відносинах із адміністративного арешту майна плат- ника податків автором розглянуто дискусійні процедурні питання застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів платника податків, дослідження яких є неможливим без до звернення до матеріального. Проаналізовано практику Верховного Суду щодо підстав для звернення контролюючого органу до суду із вмотивованою заявою з вимогою про накладання адміністративного арешту на кошти на рахунках платника податків. Зосереджено увагу на вирішенні питання щодо строків застосування адміністративного арешту та за необхідності їх продовження. У питанні співвідношення матеріального і процесуального у відносинах з адміністративного арешту автором зазначено, що застосування податкових матеріальних норм, що закріплюють право податкового органу на застосування арешту майна та коштів платника податків, а також підстави їх застосування, види арешту (повний/умовний) беззаперечно, потребують від контролюючих органів здійснення відповідних функцій щодо їх реалізації, що, у свою чергу, може бути тільки при дотриманні передбаченої процедури, реалізація якої виражена у процесуальній формі.