Становлення інституту примирення на території сучасної України у дорадянський період

  • Л. Д. Романадзе Національний університет «Одеська юридична академія»
Ключові слова: примирення, примирні процедури, медіація, історія судоустрою

Анотація

Протягом останніх років в Україні триває реформа судоустрою та судочинства, багато уваги з боку законодавця та суспільства приділяється популяризації та становленню альтернативних позасудових мирних методів вирішення спорів, особливо увага юристів, психологів, соціологів, філософів, як науковців так і практиків, прикута до розвитку інституту медіації. Форми, моделі та види медіації, які докладно висвітлюються, здебільшого подаються з огляду на іноземний досвід впровадження, що є цілком обґрунтованим, адже використання чужого досвіду зазвичай є доволі ефективним. Тим не менш, примирні процедури у різних формах їх втілення були постійно присутні на кожному етапі становлення українського суспільства, тому історико-правовий досвід позасудового вирішення спорів потребує ґрунтовного осмислення та уваги як частина національного культурного надбання. У результаті мають бути розроблені теоретико-правові основи для сучасного етапу розвитку альтернативних методів вирішення спорів, насамперед, медіації, якій на даний час приділяється найбільша увага як з боку законодавця так і суспільства. Проведене узагальнення генези механізмів вирішення конфліктів у первісному суспільстві свідчить, що ідея примирення та застосування примирних процедур сформувалася ще на тому етапі формування людської цивілізації, тому ми можемо припустити, що примирення є притаманним людській натурі, менталітету та суспільству, а завдання сучасного суспільства полягає в удосконаленні механізмів примирних процедур для конструктивного вирішення конфліктів та підтримання притаманній людині культури мирного вирішення конфліктів. Людство, ще на етапі первісного строю, шукало співвідношення трьох основних форм вирішення конфліктів та спорів: насильницької (з позицій сили), судової (з позицій права) та примирної (з позицій інтересів), тому ми спрямували увагу на формуванні примирних процедур серед слов’янських народів, щоб прослідкувати формування культури та традицій вирішення спорів українською нацією. Аналіз дорадянського періоду становлення механізмів вирішення спорів свідчить, що примирні процедури на території сучасної України здавна були притаманними суспільству та втілюватися у різні форми, які відповідали потребам часу, суб’єктному складу учасників спору та суті спору. При цьому важливим є те, що генеза становлення примирних процедур достатньо чітко прослідковується як щодо публічних, міждержавних спорів, так і щодо приватних. Необхідно також звернути увагу на те, що умови мирових угод за дотримання певних умов визнавалися правом. На території сучасної України існували різні інститути примирення – совісні, мирові, третейські, волосні, комерційні суди, посередницькі комісії, а держава і право заохочували примирні процедури.

Біографія автора

Л. Д. Романадзе, Національний університет «Одеська юридична академія»

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри господарського права та процесу

Посилання

1. Трубецкой Е. Н. Энциклопедия права. с. Пб.:
Лань, 1998. 589 c.
2. Хаустова М.Г. Правова система України: особливості становлення та сутнісні риси. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2011. № 21. С. 65-75
3. Мордовцев А.Ю. Медиация в истории российской государственности: юридико-конфликтоло-
гический аспект. История государства и права. 2013.
№ 24. С. 29–35.
4. Stephanie Smith & Janet Martinez, An Analytic
Framework for Dispute System Design, 14 HARV.
NEGOT. L. REV. 123, 124 (2009).
5. Аннерс Э. История европейского права М.,
1994. С. 814.
6. Давыденко Д.Л. С чего начинался мир: урегулирование споров в первобытном обществе. Третейский Суд, 2012. № 1. С. 166–175.
7. Исаев М.А. Лекции по истории русского права
и государства. Вып.1 Лекции I-V.М., 1996. С. 706
8. Рубинштейн Е.А. Нормативное регулирование
института прекращения уголовных дел в связи с при- мирением сторон. Диссертация на соискание ученой
степени кандидата юридических наук. Ставрополь.
2004. С. 120
9. Подгурецкий О. Очерк социологии права. М.,
1974. С. 103.
10. Скоробогатый П. Мировые сделки в волост- ном суде: Июль // Юридический вестник: Июль.
Издание Московского Юридического Общества. М.: Тип.
А.И. Мамонтова и Ко, 1881, № 7. С. 418–433.
11. Российское законодательство Х-ХХ веков:
в 9 т./ Под общей редакцией О.И. Чистякова. М.,
1984–1994. Т. 1.
12. Молдован А.М. «Слово о законе и благодати»
Илариона. Киев. 1984. С. 124.
13. Вицын А.И. Третейский суд по русскому пра- ву: Историко-догматическое рассуждение. М., 1856.
14. Дювернуа Н.Л. Источники права и суд в Древней Руси: опыты по истории русского гражданского
права. СПб., 2004. С. 376.
15. Давыденко Д.Л. Примирительные процедуры
в российской правовой культуре: мировой ряд – особый
способ урегулирования споров в Новгородской республике в XI-XV вв. Третейский суд, 2011, № 3, С. 157–169.
16. Давыденко Д.Л. Традиции примительных процедур в России// Третейский суд. 2003. № 1. С. 113–119.
17. Давыденко Д.Л. Традиции примительных про- цедур в России// Третейский суд. 2003. № 1. С. 113–119.
18. Кузьмина М.Н., Петрова И.В. Альтернатив- ные формы разрешения правовых конфликтов. Неви- номысск, 2000. С. 154.
19. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права.
Т. 4: Торговый процесс. Конкурсный процесс. М., 2003.
С. 40-91.
20. Яковлев В.Ф., Семигин Г.Ю. Экономическое (коммерческое) правосудие в России в 4 т., Т. 1.
Зарождение и развитие коммерческого правосудия
(XI–XIX вв.). М., 2004. С. 10.
21. Лисицын В.В. Коммерческие суды Российской
империи – центры медиации и права при разрешении
торговых споров. 200 років господарського судочинства в Україні, 2009. С. 169-181.
Опубліковано
2021-07-29