Розвиток інституційної спроможності держави у сфері безпеки та стійкості життєво важливої інфраструктури

Анотація

У статті досліджено основні напрями розвитку інституційної спроможності держави у сфері забезпечення безпеки життєво важливої (в чинному законодавстві усталеною, але не точною, є назва „критичної”) інфраструктури. Обґрунтовано основні складові інституційної спроможності у сфері безпеки критичної інфраструктури, що забезпечують підвищення компетентностей через наукові дослідження, набуття відповідних знань, навичок і досвіду у працівників відповідних інституцій та через просвітницьку діяльність. Розвиток інституційної спроможності у сфері безпеки критичної інфраструктури, в тому числі забезпечення її стійкості полягає у вдосконаленні компетентностей працівників державних органів і установ та працівників інших організацій, що наділені відповідними повноваженнями і функціями, тобто підвищення рівня компетентності публічної інституції. На підставі узагальнення зарубіжного досвіду та кращих вітчизняних практик у напрямі створення системи підготовки кадрів та населення з питань безпеки життєво важливої інфраструктури розроблено низку пропозицій і рекомендацій органам державної влади. Зокрема, наголошується на необхідності: створення профільних підрозділів з питань БКІ та підготовки кадрів у профільних міністерств; внесення змін до класифікатора професій з визначенням професій відповідно до визначених секторів життєво важливої інфраструктури на усіх управлінських рівнях; розробки освітніх програм з відповідними програмними результатами навчання та компетентностями і навчальних програм для підвищення кваліфікації державних службовців і рівня поінформованості населення з питань БКІ тощо.