Особливості правового режиму майна закладів вищої освіти

Анотація

Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу правового режиму майна закладів вищої освіти (Надалі – ЗВО) в Україні. Досліджено законодавче регулювання та теоретико-правові позиції, що стосуються особливостей правової природи та сутнісних ознак майна ЗВО, обґрунтована доцільність системної оцінки правового статусу майна ЗВО як особливого виду установ на особливий вид закладів (юридичні особи публічного та приватного права в організаційно-правових формах бюджетного закладу (установи), неприбуткового закладу або прибуткового закладу (закладу, що має на меті отримання прибутку). Ці обставини якраз і визначають правовий режим майна ЗВО, основним призначенням якого є провадження освітньої, наукової, науково-технічної, методичної та інноваційної діяльності відповідно до цілей і завдань та відповідно до обсягів господарської компетенції ЗВО, визначених законодавством та статутом ЗВО. Під правовим режимом майна ЗВО автор пропонує розуміти встановлені правовими засобами порядок та умови придбання (привласнення) майна, здійснення ЗВО повноважень із володіння, користування і розпорядження ним, функцій управління майном, а також його правової охорони. категорія правового режиму охоплює не лише формування, але і вибуття зі складу майна ЗВО певних об’єктів. У статті звертається увага на те, що значна частина питань, пов’язаних з майновими відносинами ЗОВ регулюється не лише правовими нормами, але і статутами ЗВО, відображаючи дозвільний тип правового регулювання відповідних господарських відносин, а правовий режим майна ЗВО має відображати характер та обсяг правомочностей ЗВО щодо володіння, користування і розпорядження ним. Оскільки законодавство України, що регулює різні аспекти правового режиму майна ЗВО, не є систематизованим та включає в себе різнорідні та різногалузеві правові норми; великою є питома вага господарсько-правових норм підзаконного характеру. Зокрема у Законі України «Про вищу освіту» відсутнє легальне визначення майна, що перебуває на балансі ЗВО (на праві власності або на праві господарського відання), автор пропонує враховувати тут законодавче визначення, вміщене у статті 139 ГКУ, відповідно до якої майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Враховуючи, що концепція правового режиму майна ЗВО в Україні ще далека від остаточної сформованості, оскільки законодавством досі не розкриті ключові аспекти співвідношення матеріальних та нематеріальних активів у структурі цього майна, а також співвідношення правомочностей ЗВО як власників та користувачів; сфера відповідальності ЗВО належним їм майном у разі виникнення договірних або позадоговірних зобов’язань тощо, стаття спрямована на пошуки ефективних Форм правового регулювання майнових відносин ЗОВ та вдосконалення правового режиму майна ЗОВ.