Мета та призначення судового правозастосування: теоретичні аспекти
Анотація
Статтю присвячено розгляду загальних підходів до формування мети та призначення судового право- застосування як останньої стадії правозастосування в нових умовах правового регулювання після проведе- ної судово-конституційної реформи. З’ясовано, що пра- возастосувальна діяльність у своєму призначенні скеро- вана на забезпечення реалізації права та передбачення здійснення індивідуалізації абстрактних правових при- писів із метою врегулювання тих чи інших суспільних відносин. Правозастосувальна діяльність є важливим складником механізму правового регулювання, функ- ціональне призначення якого полягає у продовженні розпочатого правотворчістю процесу шляхом переве- дення закріплених у нормах права ідеальних моделей поведінки в реальну правову дійсність, де відбувається виконання певних завдань та досягнення конкретних цілей задля впорядкування різноманітних відносин в соціумі. Обґрунтовано, що судова правозастосуваль- на діяльність є невід’ємною ланкою юридичного проце- су правозастосувальної діяльності, адже на судове пра- возастосування покладається обов’язок забезпечити реалізацію права уповноваженим органом відповідно до законодавчо та нормативно визначеної процедури. Судова діяльність і правосуддя є цілеспрямованими видами діяльності, які мають на меті досягнення пев- них цілей, вирішує певні завдання, розкриття яких і становить актуальність цієї наукові публікації. Метою статті є спроба нового наукового осмислення мети і призначення судового правозастосування, вихо- дячи з результатів останньої судово-конституційної ре- форми щодо правосуддя. Доведено, що метою судового правозастосування є ухвалення правозастосувального (юрисдикційного) документа, яким вирішується конкретний правовий конфлікт. Обґрунтовується, що мета судового правоза- стосування органічно пов’язана з його призначенням як особливим видом діяльності уповноважених дер- жавних органів. Зроблено висновок, що призначен- ня судового правозастосування розкривається, крім іншого, через сукупність його функцій, які різняться з функціями інших органів державної влади.
Посилання
наук : 12.00.01; Одес. нац. ун-т ім. І.І. Мечникова.
Одеса, 2010. 251 арк.
2. Витрук Н.В. Общая теория юридической ответственности. Монография. 2-е изд., испр. и доп. Москва:
Норма, 2009. 259 с.
3. Дума В. Правозастосування та форми його здійснення. Правова інформатика. 2006. № 3. С. 57–60.
4. Калюжний Р.А., Шапенко Л.А. Правозастосовна діяльність як соціокультурне явище. Міжнародний
науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Юридичні науки». № 1(1), 2017. С. 7–11.
5. Костюк Н. Принцип справедливості в правозастосуванні. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси,
право. 2016. № 6. С. 5–13.
6. Осовський О.А. Основи менеджменту: навчальний посібник. Київ: Кондор, 2006. 664 с.
7. Перепелюк А.М. Механізм застосування права:
структура та критерії ефективності (загальнотеоретичний аспект): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Київ,
2016. 224 с.
8. Тузов Н.А. Выражение функций органов судебной власти в судебных актах. Журнал российского пра- ва. № 10. 2008. С. 95–104.
9. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні: Монографія. Київ: Реферат, 2007. 640 c.
10. Шестопалова Л.М. Теорія держави і права:
навч. посіб. Київ: Прецедент, 2004. 224 с.