ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ В РАЗІ НЕПОВІДОМЛЕННЯ СУДУ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ ПОДАТИ ДОКАЗИ, ВИТРЕБУВАНІ СУДОМ, АБО НЕПОДАННЯ ТАКИХ ДОКАЗІВ БЕЗ ПОВАЖНИХ ПРИЧИН

Анотація

Селівон А. М. Застосування заходів процесуально-
го примусу в разі неповідомлення суду про неможли-
вість подати докази, витребувані судом, або неподання
таких доказів без поважних причин. – Стаття.
У статті розглянуто проблематику застосування
заходів процесуального примусу в разі неповідомлен-
ня суду про неможливість подати докази, витребувані
судом, або неподання таких доказів без поважних при-
чин у господарському процесі.
Швидкому та об’єктивному розгляду справ сприяє
належне дотримання учасниками господарського про-
цесу, а також особами, присутніми в залі судового засі-
дання, їхніх обов’язків, передбачених господарським
процесуальним законодавством. Заходи процесуаль-
ного примусу застосовуються судом до осіб, які пору-
шують встановлені в суді правила і перешкоджаютьздійсненню господарського судочинства. Під по-
рушенням встановлених у суді правил розуміється
невиконання процесуальних обов’язків, передбачених
ГПК України і (або) покладених судом на певну особу,
відповідно до положень Кодексу (наприклад, обов’яз-
ків сумлінно використовувати процесуальні права,
з’явитися на судове засідання, надавати докази). Впер-
ше інститут заходів процесуального примусу був закрі-
плений в окремому розділі Господарського процесуаль-
ного кодексу України лише у чинній його редакції.
Господарський процесуальний кодекс передбачає
розгорнуту систему заходів відповідальності, а та-
кож інших заходів процесуального примусу, які не є
безпосередньо заходами відповідальності.
Традиційно в процесуальній науці вважається,
що санкції – це встановлені в нормах процесуального
права наслідки, які настають за недодержання та по-
рушення цих норм. Їх поділяють на заходи захисту
(наприклад, відмова у прийнятті заяви до проваджен-
ня суду, залишення заяви без руху, попередження)
і заходи відповідальності (стягнення судових витрат
і збитків, примусовий привід, видалення з залу судово-
го засідання тощо).
Чинна редакція ГПК України є більш прогресивною
з погляду систематизації засобів впливу на учасників
процесу, які недобросовісно виконують процесуальні
обов’язки, зловживають правами та перешкоджають
здійсненню судочинства. В разі неповідомлення суду
про неможливість подати докази, витребувані судом,
або неподання таких доказів без поважних причин суд
застосовує до відповідної особи заходи процесуаль-
ного примусу, передбачені ГПК України. Це може
бути тимчасове вилучення доказів та/або штраф. Тим-
часове вилучення доказів для дослідження судом не є
видом юридичної відповідальності та може бути поєд-
нане зі стягненням штрафу в дохід держави. Тимчасо-
ве вилучення доказів є превентивним процесуальним
заходом оперативного реагування суду на дії, які про-
типравно перешкоджають здійсненню господарського
судочинства, тоді як стягнення штрафу є формою гос-
подарської процесуальної відповідальності.