ДОКУМЕНТУВАННЯ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Анотація

Перунова О. М. Документування у цивільному судочинстві. – Стаття. У статті був проведений загальний аналіз поняття «документування в цивільному судочинстві». Визначене поняття цивільного процесуального документування. Сформульовані характерні ознаки цивільного процесуального документування: загальна особливість документа; природа будь-якого процесуального акта-документа пов’язана з матеріальним і процесуальним правом; усі процесуальні акти-документи можна розділити на документи-звернення та документи суду; усі процесуальні акти-документи належать до певної стадії цивільного судочинства; документування залежить від виду провадження; документування залежить від категорії цивільних справ. Зазначені аспекти документування у цивільному судочинстві дозволять більш розвинуто охарактеризувати появу, існування, використання процесуальних актів-документів з цивільних справ. Також не слід забувати про те, що документування є невіддільною частиною процесуальної форми цивільного процесу, оскільки під цивільною процесуальною формою розуміються умови, послідовність вчинення певних процесуальних дій, прийняття процесуальних актів та здійснення провадження у цивільних справах загалом. Загальна процесуальна форма ведення судового процесу цілком залежить від викладення процесуального документування зі справи. Усі дії суду й інших суб’єктів процесу суворо регламентовані і підкоряються вимогам цивільної процесуальної форми, але кожен з процесуальних актів-документів має особливі ознаки і своє функціональне призначення на кожній стадії цивільного процесу, тобто має вимоги до своєї процесуальної форми та змісту. Значення їх виявляється, на нашу думку, саме у здійсненні процесуальних дій (функціональному при- значенні), для яких вони були створені шляхом перетворення та історичного розвитку і які є закріпленими у діючому ЦПК України. Процесуальне документування – це виконання учасниками судового процесу певних процесуальних дій, які мають своє процесуальне відображення на матеріальному носієві та оформлюються певним чином згідно з цивільними нормами права і мають процесуальне значення для вирішення і розгляду справи, а також її перегляду. Документування являє собою певний особливий різновид процесуальної діяльності учасників судової справи. На сучасному етапі значення процесуального документування вимоги до процесуального оформлення документів зростають, оскільки суд повинен звести до мінімуму неточності та помилки у вирішенні справи, і це стосується не лише законності і обґрунто-ваності винесеного судового рішення, а також логічності ведення судового процесу та зведення до мінімуму орфографічних і лінгвістичних помилок. Процесуальна форма цивільного судочинства відображається не лише у значимості закону, але і в оформленні цього правового факту, тобто «справопровадженні», де судові постанови, ухвали, рішення мають більшу значимість для вирішення цивільної справи, тобто до цих процесуальних актів-документів слід ставитися більш ретельно, використовуючи норми права та юридичну техніку оформлення. Велике значення має також систематизація та розміщення матеріалів справи згідно з вимогами процесуального законодавства, оскільки учасники судового розгляду на кожній стадії судового процесу мають змогу ознайомитися з матеріалами справи. Структура документування цивільного судочинства як науки дасть змогу підвищити культуру складання процесуальних актів-документів учасниками цивільного процесу, які мають бути належним чином оформлені, з дотриманням правил судового діловодства і норм діючого цивільного законодавства. Викладення кожного процесуального акта-документа має на меті здійснення певних процесуальних дій, що будуть впливати на розгляд справи і винесення по ній судової постанови.