АНАЛІЗ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛІ ПЕРЕХІДНОГО ПРАВОСУДДЯ В СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ
Анотація
Філатов В. В. Аналіз методів дослідження моделі перехідного правосуддя в сучасному міжнародному праві. – Стаття. Стаття присвячена дослідженню сутності та сфери застосування загальнонаукових та спеціальноправових методів у процесі аналізу моделі перехідного пра- восуддя. Ключовою гіпотезою для написання статті є відсутність у теорії міжнародного права комплексного бачення методологічних засад дослідження окремих міжнародно-правових явищ. На думку автора, подібна проблема виникла внаслідок існування об’єктивних і суб’єктивних чинників. До числа об’єктивних чинників автором віднесено: відсутність чітко окресленого понятійного апарату перехідного правосуддя в теорії міжнародного права; розгалуженість міжна- родно-правових актів у сфері перехідного правосуддя; багатосуб’єктність нормотворчого процесу на міжнародно-правовому рівні; відсутність єдиної правозастосовної практики. До суб’єктивних чинників, на думку автора, варто зарахувати: обмеженість наукових пошуків внутрішньодержавним правом; політизованість та ідеологізованість досліджень міжнародно-правових явищ; обмеженість національним контекстом перехідного правосуддя. Автор систематизує в окремі групи загальнонаукові та спеціальноправові способи пізнання міжнародно-правових явищ. На підставі такого розподілу автор детально аналізує поняття та сутність кожного наукового методу. До числа загально-наукових методів дослідження моделі перехідного правосуддя автор відносить: історичний метод, метод аналізу та синтезу, діалектичний метод, метод дедукції та індукції, синергетичний метод, метод прогнозування та моделювання, системно-функціональний та лінгвістичний методи. Автором обгрунтовано доцільність використання в процесі аналізу моделі перехідного правосуддя таких спеціальноправових методів: формально-юридичний метод, метод еволюційної епістемології та аксіологічний метод.
Посилання
2. Мінченко О.В. Плюралізм методологічних підходів у юридико-лінгвістичному дослідженні. Філософські та методологічні проблеми права. 2017. № 2 (14). С. 51–62.
3. Сурілов О.В. Теорія держави і права: підручник. Одеса : Астропринт. 1998. 224 с.
4. Завгородній В.А. Теоретичний інструментарій дослідження феномену впливу практики Європейського суду з прав людини на юридичну діяльність в Україні. Вісник ЛДУВС імені Е. О. Дідоренка. 2019. № 1 (85). С. 20–30.
5. Антонова О.Р. Методологія дослідження правових інститутів шлюбу та сім’ї. Філософські та методологічні проблеми права. 2017. № 2 (14). С. 78–90.
6. Ялі М.Х. Синергетичний підхід у сучасних дослідженнях міжнародних відносин. Проблеми міжнародних відносин. 2012. №. 4. С. 112–123.
7. Шевчук Р. Ще раз про діалектичний метод у правознавстві. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 11. С. 216–219.
8. Козюбра Н.И. Юридическая наука и перспективное прогнозирование. Методологические проблемы юридической науки. Київ : Наукова думка, 1990. С. 27–36.
9. Лоскутов Т. Догматичний та аксіологічний підходи до визначення предмету правового регулювання у кримінальному процесі. Юридичний вісник. 2014. № 3. С. 221–225.
10. Поппер К. Эволюционная эпистемология. Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. Москва : Эдиториал УРСС. 2006. С. 57–75.
11. Бондаревич І. Аксіома як методологічне підгрунття знання. Вісник КНТЕУ. 2017. № 2. С. 140–150.
12. Антоненко В.Ф. Щодо проблем ефективності міжнародного права. Вісник Харківського Нац. ун-ту імені В. Н. Каразіна. 2013. № 1042. С. 58–60.