ОСОБЛИВОСТІ ЗАКОНОДАВЧОЇ КОНСТРУКЦІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ФОРМИ ВИНИ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ З ПОХІДНИМИ НАСЛІДКАМИ

Анотація

Ємельянов В. П., Харченко В. Б. Особливості законодавчої конструкції та визначення форми вини кримінальних правопорушень з похідними наслідками. –
Стаття.
У статті розглядаються питання визначення кола
та сутності кримінальних правопорушень з похідними
наслідками, а також визначення особливостей змісту
психічної діяльності, що характеризує такі протиправні посягання. Доводиться, що до групи кримінальних правопорушень з похідними наслідками слід віднести й такі кримінально правові норми, у диспозиції
яких законодавець не зазначає на основний (прямий,
безпосередній) наслідок діяння, а вказує виключно
на злочинний результат, що є нормативною об’єктивною ознакою, наявність якої й обумовлює відповідний
характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого
та караність такого діяння. Погоджуючись з неможливістю різного психічного ставлення до вчинюваного
діяння та його наслідків, які утворюють у своїй єдності суспільне небезпечне посягання, обґрунтовується,
що у більшості випадків кримінальний закон вказує
не на наслідки кримінально протиправного діяння, а
на додаткові (похідні, опосередковані) наслідки кримінального правопорушення, які й є свідченням відповідного характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого. Обґрунтовується доцільність визнання
кримінальних правопорушень у цілому як умисних або
необережних виходячи із всієї сукупності можливого
психічного ставлення особи як до кримінально протиправного діяння і його наслідків, так і до об’єктивних
ознак нормативного характеру, що у кінцевому підрахунку й обумовлюють підстави кримінальної відповідальності. Якщо умисел характеризує психічне ставлення винного до кримінально протиправного діяння
та основного наслідку, а щодо похідних наслідків
припускається психічна діяльність особи як у формі
умислу, так і у формі необережності, таке кримінальне
правопорушення у цілому визнається умисним. Якщо
припускається вчинення кримінально протиправного
діяння як умисно, так і з необережності, а психічне
ставлення особи до похідних (визначених у кримінальному законі) наслідків тільки у формі необережності – у цілому таке кримінальне правопорушення
визнається необережним. Ставиться під сумнів віднесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що
спричинило смерть потерпілого, у цілому до умисних
кримінальних правопорушень. Пропонується авторська редакція ст. 23 КК України: «Виною є психічне
ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та
її наслідків, передбачених цим Кодексом, виражене у
формі умислу або необережності».