ПІДСУДНІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

  • І. В. Андронов
Ключові слова: правосуддя, цивільне судочинство, територіальна юрисдикція, військові дії, окуповані території, внутрішньо переміщені особи

Анотація

Андронов І. В. Підсудність цивільних справ в умовах воєнного стану. – Стаття.
У статті проаналізовано проблему підсудності
цивільних справ та її зміни у випадках знаходження
судів на тимчасово окупованих територіях чи територіях, на яких ведуться активні бойові дії та відновлення підсудності на територіях, звільнених від окупації. Окрему увагу приділено підсудності цивільних
справ за участі внутрішньо переміщених осіб.
Зроблено висновок, що з моменту зміни підсудності за розпорядження Голови Верховного Суду робота
відповідного суду припиняється, а отже він не може
розглядати справи та приймати у них будь-яких судових рішень. З метою максимальної оптимізації судового процесу та дотримання розумних строків судового
розгляду, по можливості, має бути дотримано підхід
«справа слідує за суддею». Якщо ж при передачі справи
за зміненою підсудністю склад суду змінюється, тоді
розгляд справи розпочинається спочатку та у випадку
відновлення роботи суду така справа до нього не повертається, а її розгляд завершується судом, до якого вона
була передана у зв’язку зі зміною підсудності. Так само
не підлягають передачі до судів за відновленою підсудністю справи, провадження у яких було відкрито на
підставі позовних заяв (заяв, скарг), поданих безпосередньо до судів за зміненою підсудністю крім випадків, коли вони потрапили до переведених суддів. Тоді
також повинен виконуватись підхід «справа слідує за
суддею», і судді повертаються на своє постійне робоче
місце з усіма справами.
Якщо у зв’язку з військовими діями, окупацією
окремих територій було втрачено судові справи, відновлення такого судового провадження можливе лише
якщо провадження у таких справах було завершено.
Якщо ж було втрачено матеріали триваючого провадження, то вони відновленню не підлягають, а судовий захист порушеного права можливий лише шляхом
пред’явлення нового позову (заяви, скарги).
Стверджується, що наявний у судовій практиці підхід, за якого довідка про взяття на облік внутрішньо
переміщеної особи не приймається судами як документ,
що підтверджує адресу зареєстрованого місця проживання/перебування особи для цілей визначення підсудності справи є що надмірно формальним та таким, що
не відповідає принципу доступності правосуддя.

Біографія автора

І. В. Андронов

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія»

Посилання

1. Про правовий режим воєнного стану: Закон
України від 12.05.2015 № 389-VIII. Відомості Верховної Ради. 2015. № 28. Ст.250.
2. Про забезпечення прав і свобод громадян та
правовий режим на тимчасово окупованій території
України: Закон України від 15.04.2014 № 1207-VII.
Відомості Верховної Ради. 2014. № 26. Ст. 892.
3. Про внесення зміни до частини сьомої статті 147
Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо
визначення територіальної підсудності судових справ:
Закон України від 03.03.2022 № 2112-IX. Урядовий
кур'єр. 2022. № 55.
4. Про здійснення правосуддя та кримінального
провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції: Закон України від 12.08.2014
№ 1632-VIII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 39.
Ст. 2009.
5. Цивільний процесуальний кодекс України:
Закон України від 18.03.2004 № 1618-IV. Відомості
Верховної Ради України. 2004. № 40-41, 42. Ст. 492.
6. Ржеутська Л. Сьогодні ми хочемо розширити
процесуальні можливості через законодавство. Закон і
Бізнес. https://zib.com.ua/ua/151049.html.
7. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо
переміщених осіб: Закон України від 20.10.2014
№ 1706-VII. Відомості Верховної Ради. 2015. № 1. Ст. 1.
8. Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі № 320/3111/21. URL:
https://verdictum.ligazakon.net/document/95713233.
Опубліковано
2022-06-28