Правова природа податку та податкових правовідносин за Конституцією України

Анотація

Стаття присвячена висвітленню одного з аспектів проблеми конституціоналізації публічних фінансів в Україні, а саме правовій природі податку та податкових правовідносин за Конституцією України. На думку автора, за своєю конституційною природою податок – це насамперед обмеження конституційного права приватної власності, зазіхання на власність у тій мірі, в якій воно зобов’язує до її відчуження. Всебічний захист права приватної власності в Конституції
України зумовлений тим, що за майно, яке перебуває у володінні, користуванні і розпорядженні приватних суб’єктів, вони зобов’язані сплачувати податки і збори.
У статті аргументується, що норми податкового права відображають свободу держави, інших публічних суб’єктів у податкових правовідносинах, містять вимоги до іншої зобов’язаної сторони (платників податків) про виконання податкового зобов’язання, при цьому зобов’язана сторона перебуває тільки у функціональній залежності від владного суб’єкта й організаційно йому не підлегла. Наголошується, що Конституція України закладає вихідні начала податкової системи
України, визначає природу та призначення податку й податкових правовідносин в Україні. Системний аналіз Конституції України (ст.ст. 1, 3, 8, ч. 3 і 4 ст. 13, ст. 67) свідчить, що стягнення не є ознакою податку. Згідно із ст. 67 Конституції України, податки не стягуються і не вилучаються, а те, що стягується, – це вже не податок. Податок є платежем, активною дією і наслідком вольового акту платника податків.

Аргументується, що, згідно з Конституцією України, обмеження форм прояву автономії волі суб’єктів податкового права не означає підпорядкування волі одних суб’єктів податкового права владним волевиявленням інших (на відміну від деяких інших публічно-правових галузей, наприклад, адміністративного права). Конституція України, як і Податковий кодекс України, не передбачає податкової субординації.