Правове регулювання договору експедування за цивільним законодавством.
Анотація
Відзначено, що договором транспортного експе-
дування може бути встановлено обов’язок експедито-
ра організувати перевезення вантажу транспортом і
за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом,
зобов’язання експедитора укласти від свого імені або
від імені клієнта договір перевезення вантажу, забез-
печити вирушення та одержання вантажу, а також
інші зобов’язання, пов’язані з перевезенням. Дослі-
джено, що стосовно договору транспортного експеду-
вання, то буде наявна відсутність сторони, на користь
якої надаються послуги вантажовідправником або ж
вантажоодержувачем. Однак, на практиці цього не від-
бувається, оскільки в правовому відношенні договір
перевезення не поглинається договором транспортного
експедування. Констатовано, що натепер транспортна
діяльність в Україні все більше розвивається та спря-
мовується до досягнення стандартів, які встановлені
в розвинутих європейських країнах, однак на шляху
такого досягнення залишається ще досить велика кіль-
кість нерозв’язаних завдань. Юридична наука займає
однозначну позицію щодо того, що договір транспорт-
ного експедування має суттєві відмінності від догово-
ру перевезення за рядом ознак: наявний допоміжний
характер експедиції стосовно перевезення; в такому
типі договору наявна посередницька сутність; договір
має консенсуальну природу. Отже, договір транспорт-
ного експедування не належить до договорів переве-
зення вантажів, а тому досить слушно відокремлений
у Цивільному кодексі України в окрему главу. Підсу-
мовуючи вищезазначене, можна зробити висновок,
що договори перевезення та договори транспортного
експедування є самостійними зобов’язаннями, котрі
співвідносяться між собою. Обґрунтовано розв’язання
таких правових проблем: проведення інтеграції вітчиз-
няних виробників послуг перевезення в міжнародний
правовий простір для здійснення транспортно-експе-
диційної діяльності; встановлення правил поведінки
на ринку для клієнтів для споживачів послуг переве-
зення чи експедування; впровадження в практичну
діяльність сучасних технологій із логістичного об-
слуговування клієнтів разом з експедиторами й пере-
візниками; забезпечення дотримання добросовісної
конкуренції між надавачами експедиторських і тран-
спортних послуг.
Посилання
23 травня 2020 р. № 435-IV / Верховна Рада України.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#
n4404 (дата звернення: 23.03.2020).
2. Цивільне право України : підручник : у 2-х кн. /
за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. Київ : Юрінком Ін-
тер, 2014. Кн. 2. 640 с.
3. Про транспортно-експедиторську діяльність :
Закон України від 1 липня 2004 р. № 1955-IV / Верхо-
вна Рада України. Відомості Верховної Ради України.
2019. № 28. Ст. 295.
4. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяль-
ності : навчальний посібник. Київ : Юрінком Інтер,
1999. 560 с.
5. Про Статут автомобільного транспорту УРСР :
Постанова Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р.
№ 401 / Верховна Рада Укураїни. Відомості Верховної
Ради України. 1981. № 351.
6. Витрянский В.В. Договоры о транспортной экс-
педиции и иных услугах в сфере транспорта. Москва :
Статут, 2003. 513 с.
7. Йоффе О.С. Обязательственное право. Москва :
Юрид. лит., 1975. 872 с.
8. Гражданское право : учебник / под ред. А.П. Сер-
геева, Ю.К. Толстого. Москва, 1998. Т. 2. 798 с.
9. Андреев В.К. Транспортно-экспедиционное об-
служивание. Москва, 1976. 145 с.
10. Якушев В.В. Экспедитор и перевозчик в россий-
ском праве: прошлое, настоящее и будущее. Хозяйство
и право. 1996. № 1. С. 82–91.