Сервітут як об’єкт цивільних прав
Анотація
Виявлено історичні тенденції та стан сучасного
правового регулювання речових прав на чуже майно.
З’ясовано характерні ознаки й особливості сервітуту
як об’єкта цивільних прав. Розглянуто способи набуття
та припинення сервітуту, його обсяг і правовий режим,
особливість публічних сервітутів. Сервітут як різновид
речових прав, об’єктом яких виступають права на чужу
річ, є особливою категорією майнових прав і специфіч-
ним об’єктом цивільних прав з огляду на особливості,
пов’язані з його оборотоздатністю. Сервітутне право
не лише надає власнику змогу ефективно використо-
вувати свою річ, а і передбачає задоволення інтересів,
у тому числі і немайнових, інших осіб (наприклад,
здійснювати право проходу чи проїзду через чужу зе-
мельну ділянку навіть розміщати тимчасові споруди).
Право власника земельної ділянки на обмежене корис-
тування чужою земельною ділянкою зумовлено необ-
хідністю та задовольняє потреби (чи усувати недоліки)
цієї ділянки за рахунок інших, як правило, суміжних
ділянок. В особи, яка у встановленому порядку набула
сервітут, виникають правомочності, які і становлять
зміст сервітутного права.
За відсутності згоди щодо встановлення сервітуту
зацікавлена особа має в суді довести неможливість нор-
мального господарського використання ним земельної
ділянки за відсутності сервітуту. Набуваючи серві-
тут особа має уникати зловживання своїми правами.
За відсутності підстав набуття речових прав, спроба на-
бути їх у будь-який спосіб зумовлює нікчемність пра-
вових наслідків.
У сервітутних відносинах завжди виступають дві
сторони: власник земельної ділянки та особа (чи кіль-
ка осіб), яка набуває обмежене речове право на чужу
земельну ділянку у вигляді сервітуту. Оскільки будь-
який сервітут завжди є обмеженням чужого права,
він встановлюється у спосіб, найменш обтяжливий
для власника речі. З іншого боку, справедливо зазначи-
ти, що обмеження майнових прав породжує для влас-
ника необхідність утримання від певних дій, що мо-
жуть порушити права іншої особи. Якщо особа набула
обмежене право, то в неї не можуть не виникнути пра-
вовідносини із власником речі. Різновид обмеженого
права, тобто встановлені законом заборони, які звужу-
ють зміст суб’єктивного речового права з метою охо-
рони і здійснення речових прав інших осіб, і визначає
характер таких відносин.
Посилання
Київська школа цивілістики. Київ : Юрінком Інтер,
2016. 872 с.
2. Заіка Ю.О., Рябоконь Є.О. Спадкове право : навч.
посібник. Київ : Юрінком Інтер, 2009. 352 с.
3. Про відчуження земельних ділянок, інших об’єк-
тів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебу-
вають у приватній власності, для суспільних потреб чи
з мотивів суспільної необхідності : Закон України від
17 листопада 2009 р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/1559-17
4. Про власність : Закон УРСР від 7 люто-
го 1991 р. (втратив чинність 20.06.2007 р.). URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/697-12
5. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
6. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12
7. Майданик Р.А. Модернізація володіння у пра-
ві України: базис і напрями. Цивільне право Украї-
ни: нові виклики і перспективи розвитку : матеріали
XVIII міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 98-й річ-
ниці з дня народж. д-ра юрид. наук, проф., чл-кор. АН
УРСР В.П. Маслова, Харків, 29 лют. 2020 р. Харків :
Право, 2020. С. 53–59.
8. Мейер Д.И. Русское гражданское право : в 2-х ч.
Часть 1. Москва : Статут, 1997. 290 с.
9. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних
осіб (теоретико-правовий аспект) : монографія. Хар-
ків : Юрсвіт, НДІ ПрПіП АПрН України. 2008. 482 с.
10. Науково-практичний коментар Цивільного ко-
дексу України : у 2 т. 5-те вид, перероб. і допов. / за ред.
О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця.
Київ : Юрінком Інтер, 2013. Т. 1. 832 с.
11. Победоносцев К.П. Курс гражданского пра-
ва. Первая часть: Вотчинные права. Москва : Статут,
2002. 800 с.
12. Кузнєцова Н.С., Харитонов О.Є., Майданий
Р.А. Правова доктрина України : у 5 т. Харків : Право,
2013. Т. 3 / за заг. ред. Н.С. Кузнєцової. 760 с.
13. Предчук Т.В. Право користування чужим май-
ном (сервітут) у цивільному праві України. Науковий
вісник публічного та приватного права. 2016. Вип. 6.
Т. 1. С. 86–89.
14. Свод законов Российской империи. Том 10.
Свод законов гражданських. Том 10. Часть 1. Книга 2.
О порядке приобретения и укрепления прав на имуще-
ство вообще. URL: http://civil.consultant.ru/reprint/
books/211/388.html
15. Синайский В.И. Русское гражданское право.
Москва : Статут, 2002. 638 с.
16. Скрипник В.Л. Сервітут як спосіб здійснення
речових прав. Підприємництво, господарство і право.
2017. № 1. С. 44–49.
17. Трубецкой Е.Н. Лекции по энциклопедии права.
Москва : Издательство Т-во типографии А.И. Мамон-
това, 1917. 228 с.
18. Харченко Г.Г. Речові права : монографія. Київ :
Алерта, 2016. 556 с.
19. Харитонов Є.О. Україна – Європа : пробле-
ми адаптації у галузі приватного права : монографія.
Одеса : Фенікс, 2017. 358 с.
20. Цивільне право України. Загальна частина : під-
ручник / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Май-
даника. 3-є вид, перероб. і допов. Київ : Юрінком Інтер,
2010. 976 с.
21. Цивільне право України. Загальні положен-
ня. Особисті немайнові права фізичної особи. Право
власності та інші речові права. Спадкове право. Право
інтелектуальної власності. Загальні положення про
зобов’язання і договори : Підручник / За ред. І.А. Бі-
рюкова, Ю.О. Заіки. Київ : Алерта, 2014. 510 с.
22. Цивільний кодекс Галичини / пер. із нім.
М Мартинюка, О. Павлишинець. Івано-Франківськ :
Вавілонська бібл-ка, 2017. 272 с.
