Зарубіжний досвід щодо адміністративно-юрисдикційних проваджень прокурату ри
Анотація
У статті проаналізовано правове регулювання ад-
міністративно-юрисдикційних проваджень органів
прокуратури в зарубіжних країнах, досліджено пози-
тивний європейський досвід розгляду справ про адмі-
ністративні правопорушення. Розкрито проблемі ас-
пекти повноважень органів прокуратури в цій сфері та
визначено шляхи вдосконалення вітчизняного адміні-
стративно-деліктного законодавства.
Аргументовано думку про те, що законодавча
основа зарубіжних країн є доволі широкою та різно-
манітною. Нормативні-правові акти європейських
держав містять норми процесуального та матеріально-
го права. Більшість країн мають закони, які містять
як процесуальну основу адміністративного прова-
дження, так і загальні матеріальні норми (Німеччина,
Швейцарія, Австрія, Італія, Португалія), тобто адміні-
стративно-деліктне законодавство відображене в актах
змішаного характеру. У Білорусії – навпаки: проце-
суальні норми, які забезпечують провадження у спра-
вах про адміністративні правопорушення, закріплені
в Процесуально-виконавчому Кодексі про адміністра-
тивні правопорушення, загальні положення – в Кодексі
про адміністративні правопорушення. У державах Ла-
тинської Америки прокурори володіють, як правило,
самостійним статусом, що характеризується наявніс-
тю, з одного боку, значних гарантій, а з іншого оку – об-
межень. Розкрито, що для багатьох країн Європи, як і
для України, характерна надзвичайна розпорошеність
адміністративно-деліктного законодавства. У Німеч-
чині, наприклад, йдеться про положення близько тися-
чі федеральних законів, які містять склади порушень
порядку. Пряма вимога про необхідність визначення
адміністративних деліктів тільки в нормах закону є
в праві Швейцарії, Італії, Греції, Іспанії, Португалії.
В інших державах склади адміністративних деліктів і
стягнення за них встановлюються і у законах, і в підза-
конних актах.
Посилання
http://justice.belgium.be/fr. (дата звернення
20.01.2020 р.).
2. Омельчук Л., Клітинська А. Міжнародний юри-
дичний вісник : збірник наукових праць Національно-
го університету державної податкової служби України.
2016. Вип. 1 (3). С. 199–204.
3. Международная защита прав и свобод человека.
Сб. документов. Москва : Юрид. лит., 1990. 672 с.
4. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному
управлінні. Харків : ФОЛІО. 2002. 176 с.
5. Агеєв О. Прокурор як суб’єкт адміністративного
процесу : дис. … к.ю.н. : 12.00.07. Харків, 2006. 210 с.
6. Ремнев В.И. Право жалобы в СССР. Москва :
Госюриздат, 1964. 132 с.
7. Інструкція про порядок розгляду і вирішення
звернень особистого прийому громадян в органах про-
куратури України затверджена наказом Генерального
прокурора 28 грудня 2005 р. № 9 гн. URL: zakon.rada.
gov.ua (дата звернення 21.08.2019 р.);
8. Рекомендация № R (91) 1 Комитета
Министров Совета Европы государствам-членам
об административных санкцыях от 13.02.1991 г.
URL: http://www.echr-base.ru (дата звернення
21.08.2019 р.).
9. Кодекс об административных правонаруше-
ниях Приднестровской Молдавской Республики от
19.07.2002 г. URL: http://docpmr.com. (дата звернення
21.08.2019 р.).
10. Перспективы развития административно-де-
ликтного права: право административной ответствен-
ности в Республики Казахстан Анализ Центра исследо-
вания правовой политики. URL: http://www.zakon.kz
(дата звернення 21.08.2019 р.).
11. Павлович-Сенета Я.П. Основні напрямки вдо-
сконалення адміністративної відповідальності інозем-
ців та осіб без громадянства в Україні: сучасний стан
та досвід зарубіжних країн. Львівський державний уні-
верситет внутрішніх справ: науковий вісник. 2016.
№ 1. С. 206–217.