Способи реалізації суддівського розсуду в кримінальному процесі України

Анотація

Стаття присвячена аналізу способів реалізації
розсуду суддями на судових стадіях кримінально-
го процесу України. У статті автор зазначає, що всі
повноваження суду першої інстанції, в яких може бути
застосовано розсуд, можна поділити на чотири кате-
горії: 1) суддівський розсуд, що стосується порядку
дослідження доказів; 2) суддівський розсуд, що стосу-
ється порядку реалізації судового слідства; 3) суддів-
ський розсуд, що стосується забезпечення руху кри-
мінального провадження; 4) суддівський розсуд, що
стосується забезпечення здійснення судового розгляду.
При цьому автор зазначає, що здебільшого суддівський
розсуд стосується або порядку дослідження доказів,
або порядку здійснення судового розгляду. Водночас
законодавець послідовно реалізує запропоновану ним
тезу «суддя – це арбітр», суттєво обмеживши роль суду
в процесі формування обсягу доказів та їх досліджен-
ні. Дійсно, саме суд визначає обсяг доказів, що буде
досліджуватися, проте предметом оцінки можуть бути
лише ті докази, які були надані учасниками кримі-
нального провадження. Суд не може на власний розсуд
розширити таку сукупність, а її звуження потребує
досить ґрунтовної аргументації.
Також автор зазначає, що у зв’язку з подібністю
процедур суддівський розсуд, що застосовується в суді
першої інстанції, подібний до суддівського розсуду
при перегляді судових рішень в апеляційному та каса-
ційному порядку. За таких умов суддівський розсуд
найбільш яскраво проявляється в процесі скасування
судових рішень судами апеляційної та касаційної ін-
станції у зв’язку з істотним порушенням вимог кримі-
нального процесуального закону. Автор зазначає, що
для встановлення істотності порушення вимок КПК
України суд має: 1) встановити, які саме права мав
відповідний учасник кримінального провадження;
2) встановити, чи булі ці права порушені; 3) визначити,
чи можна вважати відповідне порушення прав істот-
ним порушенням вимог КПК України.